Зізнаюся, це був найпрекрасніший Новий рік – адже мені не довелося побиватися і витрачати всі сили на підготовку для цього невдячного натовпу.

Незабаром Новий рік. Останні 5 років чоловікова велика родина збирається у нас вдома на головне святкування. На мене, як завжди, покладалася важлива місія- приготування святкового столу та розміщення усіх на нічліг. Як бонус, я ще прибирала та мила посуд після застілля.

 

Цього року я попередила рідню заздалегідь, щоб кожен приніс свої готові страви. Я теж приготую декілька закусок та салатів. Покупку інгредієнтів теж розкидала на всіх.

 

Читайте також  Таня глянула на малюка, і серце обірвалося – це була не її дитина.

 

Коли я розповідала про свій задум для колег, ті скептично хитали головами. Моя подруга Оля взагалі сказала, що з моїх родичів ніхто не захоче ламати сформовані, зручні всім, традиції.

 

І так, 31 грудня настало. Я добряче виспалася, зробила сніданок, попила кави, нікуди не поспішаючи. Потім зайнялася приготуванням декількох страв, чоловік пилососив в квартирі.

 

Потім я радісно вирушила приводити себе в порядок.Пообіді подзвонила свекруха і поцікавилася, що я вже смачненького приготувала і чому не зробила більше страв, адже цього ж мало для нашого великого застілля. Я чесно відповіла, що інші страви чекаю від гостей, коли ті прийдуть ввечері.

 

Мама чоловіка захлинулася в мовчанні. Трохи згодом, зібравшись з силами після свого обурення, вона прошипіла , що тоді свято мабуть, не відбудеться. Готувати вона не планувала, а зараз вже пізно починати. І взагалі, від переживань у неї розболілася голова, залишиться вона зі своєю мігренню вдома.

 

Я запропонувала все ж подумати, адже гості є і ще, вони принесуть з собою частування, стіл не залишиться порожнім. Свекруха заявила – ніхто не прийде, даремно я чекаю. Даремно так даремно, що ж поробиш, якщо так вийшло.

 

Минуло ще 2 години – нові члени сім’ї віддзвонили з промовами про те, що також не готували, адже вони розраховували на нас, раз запрошені в гості. І тепер їм похапцем доведеться готувати якісь святкові страви, ну а в такому разі до чого з ними кудись їхати? Раз самі готують, у себе ж удома і буду святкувати. А рідний брат чоловіка так і не спромігся подзвонити і відмовитися.

 

Ми вже було подумали, що в такому випадку хоча б він з сімейством з’явиться не з порожніми руками. Ми чекали їх до дев’яти вечора, не зідзвонювалися. Ті з’явилися красиві, щасливі, торт привезли.

 

Дружина брата вибачалася тільки за те, що не готувала нічого, але тортик, шампанське і фрукти вони заскочили купити – привезли ось до столу.

 

Я заспокоїла їх – так нічого, поїмо ось Олів’є, канапки з ікрою, м’ясо є на гаряче, і ваш торт прекрасно завершить вечір, чай заваримо. Голодними ніхто не залишиться в цю новорічну ніч.

Вони остовпіли:

– Ти тільки салат, канапки та м’ясо з пюре зробила? На всіх?!

– Не на всіх, ми ж домовилися разом накривати на стіл, я чекала, що і ви декілька готових страв привезете.

Через півгодини вони вже спішно покидали наш будинок – ніби як ще одна мігрень трапилася, тільки на цей раз з дружиною брата.

А ми залишилися одні, без гостей, зі стравами, які приготували.

 

Зізнаюся, це був найпрекрасніший Новий рік – адже мені не довелося побиватися і витрачати всі сили на підготовку для цього невдячного натовпу.

Зі столу також прибирати було легко – адже і страв, і посуду було небагато.

А як я виспалася 1 січня. Чоловік теж розділив мій захват – він зрозумів, що за наш рахунок його рідня довгі роки відзначала це свято. Вони відпочивали, а ми працювали для них.

Все, з цим покінчено. Ми ж нікому не відмовляли, просто змінили умови, запропонувавши розділити частину турбот. Рідня не захотіла – це їх вибір.