Після важкого робочого дня Ірина їхала на метро додому.Підходячи до виходу , дівчина звернула увагу на дівчинку, яка продавала газети. Ірину здивувало чому така маленька дівчина вже працює, та схотіла їх допомогти, вирішила купити газету.
Дівчинка здалась їй дуже знайома.Пару років назад в аварії загинула її подруга, а дитина пропала з місця подій, її так і не вдалось знайти.
– Як тебе звати? – запитала Ірина.
– Марія. – дзвінко відповіла дівчинка.
В Ірини потемніло в очах, а в вухах ніби задзвеніло.
– Мені здається я знаю твою маму.
– Маму? – невпевнено промовила дівчинка. – Вона там – дівчинка вказала пальцем на жінку, яка торгувала чимось на іншій стороні виходу.
Читайте також Найрідкісніший знак Зодіаку
Це була розпатлана худорлява жінка років 40, мало охайна, але приємна на обличчя. Ірина наважилася до неї підійти і завести розмову. Спочатку вона поцікавилася про щось, що вона продавала, а потім обережно завела розмову про дівчинку і що їй доводиться працювати в такому віці. Жінка і розповіла, що робити нічого, їсти щось треба, батьків в дівчини немає. Серце Ірини закалатало з шаленою швидкістю. “Це вона!” – про себе вирішила.
– Може я можу вам чимось допомогти?
Жінка з недовірою прищулилася на неї, трохи відсторонившись, запитала.
– Навіщо вам це?
– Колись 5 років тому моя подруга не впоралася з керуванням і врятувати її не вдалося, а ось її дочка загубилася. Ваша Марія дуже схожа на мою подругу, я подумала.
Очі тієї жінки округлилися. Вона схопила Ірину за рукав і витріщивши очі голосно прошепотіла:
– Нарешті! Я живу біля озера в дідівської хатинці. Так, це вона. Мій пес приволік мені тоді дівчинку в зубах, та була без свідомості. Мабуть, тому що удaр був сильний.
На питання “чому не повідомили?” та сказала, що злякалася, раптом вважатимуть, що це вона винна в стані дівчинки, та була погана і довго одужувала.
Ірина звичайно здивувалася, але в той же час дуже зраділа. Вона запропонувала допомогу жінці в обмін на те, щоб та допомогла їй потоваришувати з дівчинкою, а потім відпустила її з нею. Жінка була не проти, втомилася з дівчинкою, вік такий пішов, нарікала, що зовсім неслухняною стала. Та й гроші їй зовсім не завадять.
Уже через місяць дівчинка переїхала до Ірини додому, та оформила необхідні документи і влаштувала її в школу. А жінка, до слова сказати, ніколи особливо не турбувала їх.
Ірина нарешті, зітхнула з полегшенням і вперше за багато років стала спати спокійно. Адже тоді 5 років тому за збігом обставин в той час, коли подруга їхала по трасі, останньої розмовляла з нею по телефону саме вона і як на зло подруги посварилися. А вже потім дізналася про те, що трапилося і довго себе карала в тому, що сталося. Зараз коли Марійка з нею, дівчині стало спокійно на душі. Хоч щось вона може зробити для своєї подруги.