Тридцятирічна Марія зустрілась у кафе з найкращою подругою, щоб випити каву, а заодно спитати поради.
— У неділю в Тетянки восьмий день народження. — почала розповідь засмучена жінка. — Ми вже вроді усе з чоловіком розпланували, склали список гостей та меню, але вчора до мене підійшла Таня і попросила не запрошувати Катерину Павлівну, маму Сергія, мовляв, вона дуже зла і зіпсує їй усе свято. Іншу бабусю вона сама ще місяць назад запросила та дуже чекає на неї, а ось як тільки чує про те, що пасувало б запросити й бабу Катю — відразу кидається у сльози. Свекруха ще тиждень тому мені сказала, що прийде і вже й подарунок купила! І що я тепер маю робити? Не можу ж я їй сказати, що єдина онучка не хоче її бачити!
Відверто кажучи, стосунки зі свекрухою й у самої Марії ніколи не були аж надто хорошими. Катерина Павлівна мала дуже не простий характер.
Читайте також Вишні у власному соку на зиму
— Вона про себе такої думки, що можна лише позаздрити! — продовжила Марія свою розповідь про Катерину Павлівну. — на кожне питання у неї є своя «безцінна» думка. Виховання дітей, прибирання у домі, вибір одягу, приготування їжі, що не придумай — у всьому вона експерт! Ще жодний її візит не обійшовся без зауважень у мою адресу: «Боже мій! І ось це ти називаєш чистою підлогою? Та у моєї покійної бабці у сараї було чистіше!», «І за ось цю шмату ти віддала аж тисячу гривень? Мій син тебе остаточно розпустив, зовсім не бережеш сімейний бюджет!» або «Не ображайся люба, але ось це не борщ, а якісь помиї. Краще вилий в унітаз, поки Тетянка і Сергій не 0тpуїлись!«…
На жаль, так Катерина Павлівна поводиться не лише зі мною, а й з онучкою. На її думку, у такому віці потрібно вже забути про ігри та перегляд мультиків, а приділити час куди важливішим справам.
— Те, що ти не серйозна і в голові у тебе вітер, я вже давно зрозуміла! — вичитувала баба Катя онуку. — Ти вже у другому класі, а й досі читаєш по складах! Неси-но сюди швиденько книгу і поки не навчишся читати як нормальна дитина, доти ми не завершимо! І пишеш ти як курка лапою! Хіба таке пасує дорослій дівчинці?
Час проведений з бабусею нагадує дівчинці пекельні муки й веселим його точно не назвеш.
— Кожного разу ми з Сергієм просимо її не бути такою строгою з власною онукою, але хіба вона нас послухає? Ця жінка вважає, що існує лише її думка і неправильна!
Інша бабуся, мама Марії, кардинально інша: усе дозволяє, дивиться з нею мультики й з задоволенням бавиться у всякі ігри. Батькам і взагалі забороняє мучити дитину додатковим навчанням вдома, мовляв, у школі й так дуже складна програма, а дівчинці потрібно насолоджуватись дитинством, бо воно має властивість швидко закінчуватись. Ну і звісно ж Тетянка її просто обожнює і з радістю гостює у бабусі, хоч кожних вихідних.
— І я тепер не уявляю, що мені робити! — скаржиться подрузі Марія. — Я намагалась переконати її не приходити, мовляв, святкувати не будемо, але хіба ж це допомогло! Свекруха сказала, що все одно зайде привітати онуку зі святом. І що я їй тоді скажу? Ми ж запросили вже і моїх батьків, і хрещених Тані й навіть друзів з дітьми! Вона ж образиться… Чи може все-таки запросити? Но тоді донька страшенно засмутиться, адже це її свято і вона має право сама вирішувати, кому приходити, а кому ні!
— Знаєш, я думаю вся річ у тім, що ти й сама не любиш свою свекруху! — нарешті сказала подруга Марії.
— Ну… у нас з нею і справді не надто теплі стосунки. — промовила Марія. — Не виходить у мене полюбити її.
— Та це твоя справа і тільки. Проте для Тані вона залишається бабусею і ти не повинна дозволяти їй так говорити про неї! Твій обов’язок привити дитині повагу і любов до бабусі. Невже ти б так само спокійно реагувала на таку поведінку, коли мова йшла б про твою маму?
— Та ти що, їй і на думку не спаде таке сказати про мою матір!
— Звичайно, а все тому що й ти з Сергієм не дозволяєте собі сказати про неї нічого поганого. Ви самі ж навчили Тетянку, що одна бабуся хороша, а інша погана! То як дитина тепер може вважати по іншому? Тобі потрібно пояснити, що Катерина Павлівна така сама бабуся і любить її ні трохи не менше та бажає їй лише добра. Ти мусиш запросити її на день народження, тим більше, коли вона сама виявила бажання і навіть купила подарунок!
А як ви гадаєте — чи потрібно запрошувати бабусю, якщо дитина того не хоче? Чи вона сама може у своє свято вирішувати, кого запрошувати, а кого ні?
Може і справді обов’язок хорошої матері присікти конфлікт між бабусею й онукою ще на початку, поки це не переросло у щось серйозніше?