Нещодавно ми знову посварилися з чоловіком, бо я просто немала сили готувати повноцінну вечерю. В кінці року на роботі у мене просто неймовірний завал, нічого не встигаю. Після цього я прийшла додому з важкими пакетами з супермаркету, ледве стою на ногах. Заходжу на кухню, а на мене чекає гора немитого посуду. Чому не можна все придбати за собою, якщо ти приходиш набагато швидше з роботи ніж я?
Поки я все поскладала на свої місця, сил готувати вечерю взагалі не було. Дітям я зварила молочну кашу, а для чоловіка вирішила розігріти вчорашні спагетті з котлетками. Нічого страшного не трапиться, якщо він повечеряє тим самим, що і вчора.
Я нагодувала дітей і одразу пішла відпочивати. А чоловіку таке ставлення не дуже сподобалося, він почав кричати на мене, що я забула йому поставити вечерю на стіл. Сварка просто розпочалася на рівному місці. Складається враження, що я для нього в ролі рабині виступаю. А у мене готова на все коронна відповідь:
Читайте також Зовсім недавно я стала бабусею, але чомусь замість омріяного щастя, я відчуваю лише провину перед моїм сином та невісткою.
«Можеш збирати свої речі і йти на всі чотири сторони, якщо я тебе настільки не влаштовую».
Не розмовляємо ми вже протягом двох днів. Ви знаєте, мій чоловік може прекрасно без мене справлятися зі всіма домашніми обов’язками, просто він чомусь привик, що всі ці речі повинна за нього робити я. Таким безпорадним його зробила моя свекруха. Завжди пилинки з нього здувала, тому він і виріс таким егоїстичним і лінивим.
Якщо чесно, то не знаю, як мені далі жити. Нервів у мене вже не вистачає, я не можу зі всім впоратися самотужки