А коли ще жінка розповіла про свої наміри всім своїм родичам та друзям, то ще більше завагалася під їх натиском. І через три місяці роздумів все ж вона вирішила дати нормальне виховання та шанс на гарне життя дівчинки та оформила всі необхідні документи для удочеріння Віоли.

Катерина — звичайна жінка, яка жила вже цьому місті тридцять чотири роки. Але не було у неї сім’ї. У свій час вона не знайшла гарного чоловіка, тому так і залишилася жити одна. А зараз вже і не знайти в такому маленькому містечку чоловіка такого ж віку як і Катерина. Як кажуть у народі, їх розібрали ще цуценятами.

А Катерина все одно дуже хоче мати родину. Няньчити своїх маленьких діточок. Через те, що вік у неї вже не молодої дівчини, тому вона почала замислюватися про те, щоб усиновити дитину з дитячого будинку. Думала вона на цю тему довгих два роки. Постійно вагалася, адже це ж дитина з зовсім іншої сім’ї. Переживала про те, що через гени можуть передатися зовсім небажані риси характеру.

 

Читайте також В підсумку Свят посварився зі всіма родичами, перестав з ними спілкуватись. Згодом розлучився з дружиною. Звісно що аліменти чоловік не платив, бо не вважав за потрібне.

Ось Катерина почала навідуватися до одного дитячого будинку. Хотіла вона собі дівчинку рочків двох-трьох зі світлим волоссячком. Але дітей саме цього віку найчастіше усиновлюють, тому за часту в дитячих будинках залишаються дітки вже усвідомленого віку. Та жіночку це не зупинило, вона все одно постійно ходила до будинку та ознайомлювалася з усіма дітками.

І ось в один день, коли Катерина прийшла знову до дитячого будинку, в ньому з’явилася нова дівчинка. Їй було п’ять років. А звалю цю красуню Віола. Цю дівчинку привезли днем раніше з якогось села. Знайшли її там жителі зовсім одну, голодну та всю брудну. Вона у свої п’ять рочків толком не вміла й розмовляти. Віола дуже була схожа на циганочку. У неї було довге чорне волосся, смуглява шкіра та темно карі оченятка. Тим паче, що в цьому селі не один раз бачили циганський табір.

 

Жителі цього села одразу ж після того, як знайшли дівчинку зателефонували до поліції. Державні органи шукали батьків або когось з родичів Віоли близько трьох діб, а коли нікого так і не знайшли, то віддали дівчинку до цього дитячого будинку.

Коли прийшла Катерина, то вона одразу ж звернула увагу на цю дівчинку. Віола дивилася на неї такими сумними оченятками, які благали про порятунок. У жінки аж серце сильніше забилося від такого погляду малечі. І вона почала задумуватися щоб удочерити цю гарну дівчинку. Але було дуже багато вагань у Катерини, адже у Віоли все ж таки циганська кров і вона може згодом стати не на ту стежину і піти шляхом її кровних предків.

А коли ще жінка розповіла про свої наміри всім своїм родичам та друзям, то ще більше завагалася під їх натиском. І через три місяці роздумів все ж вона вирішила дати нормальне виховання та шанс на гарне життя дівчинки та оформила всі необхідні документи для удочеріння Віоли.

Коли мама забрала свою донечку додому, то спочатку їм було важко. Віола всього боялася, зовсім не розмовляла з новою мамою та нічого майже не їла. Та минали місяці, і вже через пів року дівчинку було не впізнати. Вона розвивалася разом зі своїми однолітками, була веселою та товариською. Ходила в садочок і заводила там собі нових друзів.

А зараз, коли минуло вже багато років з того дня, як Віола знайшла свою нову маму, її зовсім не впізнати. Хоча вона зараз в підлітковому віці, найважчому для порозуміння з батьками, дівчинка залишається дуже порядною, ввічливою та безмежно доброю.