З першою дружиною я прожив вісім років, у шлюбі у нас народився син. Але моя дружина постійно була незадоволена тим, що я мало заробляю, тому коли їй підвернувся більш вдалий варіант, вона без вагань мене залишила.
За цей час у мене теж з’явилася жінка і я знову одружився. Нещодавно у нас з’явився малюк. Своєму синові від першого шлюбу я сплачував аліменти і періодично зустрічався з ним.
А нещодавно в моєму житті знову з’явилася перша дружина. У неї не склалося з тим чоловіком і вона претендує на мою квартиру. Вона має на це право тільки тому, що ми вчасно не поділили її при розлученні. З нашим з нею графіком зробити це було майже неможливо, ніколи не вистачало часу. Цю квартиру купив я, але перебуваючи вже в шлюбі, тому вона вважається спільною власністю.
Очевидно, що за розділом квартири піде її продаж, тому нам всім доведеться шукати нове місце для проживання. І якщо у колишньої дружини після продажу цієї квартири вистачить грошей на покупку нової, то у мене такої можливості на даний момент немає.
Але у мене нова сім’я, з якою я живу в цій квартирі і маленька дитина. Якби я не одружився ще раз, то навіть без усяких роздумів віддав би квартиру своєму синові і колишній дружині. Та зараз мені банально нікуди йти.
Я намагався домовитися з першою дружиною, щоб вона трохи почекала – максимум через рік я зможу налагодити свої фінансові справи і ми відразу зможемо розміняти квартиру. Але колишня навіть нічого не хоче чути, каже, що мої проблеми її не хвилюють.
Тепер я між двох вогнів: обидві дружини напружені і вимагають від мене якихось дій. Однак ніхто не хоче подивитися на ситуацію з мого боку: я не можу віддати квартиру одній з сімей, тому що обидві є моїми. Якщо я займу сторону когось, то це буде розцінюватися як зрада іншою стороною.
Друзі мені порадили найняти юриста і спробувати законно відкласти судовий розгляд. У мене є маленька дитина, сподіваюся, що суд не стане виганяти на вулицю повну сім’ю з немовлям.
Колись я чув багато історії про поділ квартири, але ніколи не думав, що сам стану учасником цього процесу. І найбільше розчаровує те, що це вийшло настільки безглуздо. Мені дуже незручно перед моїм старшим сином, якому вже сім років і він все чудово розуміє.
Ми з колишньою дружиною намагаємося сина особливо не присвячувати в усі це, але відчуваю, що довго так тривати не може. Я переживаю за те, як він буде ставитися до мене в майбутньому, коли виросте.
Але водночас я хвилююся і за молодшого сина. Якщо ми втратимо квартиру і знизимо свій рівень життя, то це буде важко для всіх.