В сім’ї у нас троє людей — це я, мій чоловік та син. Ми ще з чоловіком достатньо молоді, мені нещодавно виповнилося 40 років, а чоловік від мене старший на 5 років. І все б нічого, але він у нас далі сидить на шиї та нічого не хоче робити. А нещодавно поставив нас з чоловіком до відому, що хоче переїхати.
Звичайно, що ми йому не стали заперечувати, він дорослий та має право розпоряджатися своїм життям. Ми навіть запропонували йому деякий час за наш кошт орендувати квартиру, але він сказав, що ми повинні йому купити його власне житло. Наша родина ніколи не бідувала, на все завжди вистачало грошей. Син ніколи не скаржився на те, що йому чогось не вистачає. Завжди одягався зі смаком, мав дорогі телефони, вступив у престижний вуз. А зараз він починає нам дорікати, що у нас взагалі немає грошей, раз ми не хочемо йому купити хоча б однокімнатну квартиру.
Всією сім’єю ми проживаємо в двокімнатній квартирі. Син завжди мав свою власну кімнату, там він спокійно міг збиратися зі своїми друзями або приходити з дівчиною, загалом, робив все, що забажає. Чоловік завжди йому матеріально допомагав. А зараз він нам повторює, що змучився жити з нами, тому хоче мати своє власне житло.
Запропонував нам розміняти свою квартиру та купити дві однокімнатні. Коли чоловік розмовляв з сином, то намагався поставити нас в приклад. Так, ми колись не мали грошей і взагалі жили з родичами, але пройшов деякий час, ми підзаробили і придбали власне житло. Син негативно відреагував на дану історію А зараз, раз він наш син, то ми повинні його забезпечувати.
А потім додав, що ми з чоловіком жебраки, тому що не спроможні купити йому навіть однокімнатну квартиру.
Син дуже образився на нас, зібрав речі та кудись пішов. Особисто я дуже почала переживати, але чоловік просить заспокоїтися та не брати дурниць в голову. Каже, що він молодий, скоро все сам почне освідомлювати. Чоловік повторює, що він у 23 роки вже повинен самотужки думати про те, як себе в майбутньому забезпечувати, а не ходити і на кожному кроці вимагати щось у своїх батьків. І взагалі, можна спокійно пожити в орендованій квартирі, нічого страшного в цьому немає. Ніхто його не виганяв з дому, це він собі чомусь подумав, що йому всі винні.