Перейти до вмісту

“А там, у небі, вже не сотні – тисячі, Отих, для кого стали вічні весни…”

А там, у небі, вже не сотні – тисячі,
Отих, для кого стали вічні весни.
Вони пройшли всі жахи і плАчі,
Нескорені герої, і – воскреслі!

Де небо дім їх стане назавжди,
Пірнають в хмари ангели небесні.
Та їм болить від нашої біди,
Бо вороги руйнують край чудесний.

Читайте також: Догляд та підживлення петунії для пишного і рясного цвітіння

А з ним руйнують храми їх душі,
Що так завзято й довго будували.
А ти візьми і враз усе лиши?
Тож неможливо, щоб не відчували.

Молись, народе мій, за всіх молись,
За тих, що на землі на полі бою,
Й за тих, хто полетів уже увись,
Та душі їх лишаються з тобою.

Автор: Н.Циба