У житті Марії все починалося як в казці. З коханим вони познайомилися випадково в магазині. Їй нещодавно виповнилося тільки 25.
Сергій старший за неї, майже, на 10 років, у них закрутився бурхливий роман з щедрим чоловіком.
Марія була на той час вже розлучена, сама виховувала дитину.
А тут зустріла багатого чоловіка, який міг їй дати все.
Цю історію я дізналася на роботі, а потім, коли красива казка скінчилася, Марія сама розповіла мені подробиці цієї, на перший погляд чарівної історії.
Вона красуня працювала на низькооплачуваній роботі і жила в кімнаті – точніше в квартирі, в якій проживав її колишній чоловік зі своїми батьками.
Марії там жилося важко, у них було одне ліжечко з донькою, а в кімнаті було дуже холодно.
Читайте також Жити з тещею в однокімнатній квартирі чоловік, звичайно, не хоче. Але ж на вулицю її не виженеш.
Коли Марія познайомилася з багатим чоловіком, їй було все одно, так як жити з колишніми родичами в квартирі було нестерпно, на роботі на якій вона просиджувала з 8 до 17 годин платили дуже мало. Їй ледве вистачало на життя і самі необхідні речі.
А її новий кавалер – запропонував їй переїхати в окрему квартиру, яку він для неї буде орендувати. Квартира була велика, трикімнатна.
Вона погодилася і, як їй здалося, спіймала справжню удачу.
Її кавалер займав велику посаду в адміністрації нашої області, у нього була службова машина з водієм, і він її часто підвозив і забирав з роботи, а вдома говорив, що у нього багато справ по роботі.
Але у Новий рік вона завжди була одна з донькою, так як її кавалер на всіх святах повинен був бути з своєю сім’єю.
Сергій дарував їй подарунки, купував золото, одяг. Я пам’ятаю як вона хвалилася колегам, що купив їй чоботи, які коштують більше, ніж вона заробляє за місяць.
Вона жила, ні про що не думала – вважала, що так буде тривати до старості. Але доля розпорядилася інакше.
Він знайшов іншу, молодшу, і став з нею крутити роман, а про Марію забув.
Ось тут і відбулися в її житті круті зміни – вона звикла жити, ні про що не замислюючись, а зараз її зарплати після сплати за квартиру, в якій вона звикла жити, зовсім ні на що не вистачало.
Марія продала все золото і прикраси, які їй подарував колишній “господар”. Гроші швидко скінчилися. І вона переїхала жити в маленьку кімнату, яку орендувала на краю міста.
Жилося їй дуже важко, але донька підросла і знайшла роботу, заробляла сама на харчі. Марії було трохи легше. Їй самій теж пощастило. У спадщину від бабусі дісталася старенька хата в селі, Марія продала її і могла купити кімнату в місті, де й живе з дочкою, але хоч орендну плату платити не потрібно.
Тримається вона за роботу, на якій платять не дуже багато, а що робити – нічого вона не вміє та й освіти не має, молоді роки пролетіли швидко, їх вже не повернути!