Вже пішов 6 рік, як нема мого таточка. Пам’ятаю, того дня вдома не було нікого. Ні мами, ні бабусі, ні тіток і дядьків, навіть брата – всі були або на роботі, або у відпустці, або ж у відрядженні в інших населених пунктах.
То ж ми із чоловіком все робили та організовували самостійно. І уявіть, нам навіть ніхто із рідних мені людей не запропонував допомогти коштами. Самі розумієте, що це не заплановані і досить великі витрати. Та це ще не все. Апогеєм була поведінка татової рідної сестри. Чужі люди і далека родина таки приносили конверти із грошима, щоб нам допомогти – і їх забрала моя тітка. Оце нахабність! Я просто не розумію, як вона посміла. Вона жодної копійки мені не дала, а всі конверти забрала швидко до своєї сумки і сказала, що ми із нею пізніше вирішимо їхню долю. Це просто вершина лицемірства.
Мій батько все життя бережно ставився до зароблених грошей і тому намагався жити економно, все відкладаючи на банківський рахунок. Так як він був простим чоловіком із села – то з технікою не дуже дружив, і тому всі його коди до банківських рахунків можна було знайти у його записнику на тумбочці біля ліжка. До речі, сума у нього назбиралася не маленька.
У мене просто не було слів, коли його сестра і тут вирішила нажитися. Прийшла до нас і запевняла, що банки не надійні – тому всі кошти потрібно віддати їй на зберігання. Оце так! Та ще й придумала, що через рік вона за ці кошти купить татові гарного пам’ятника, мовляв я все розтрачу, що навіть фото не надрукую.
Я й не думала їх знімати із рахунку, а тим паче витрачати. Не хай би стояли собі там до слушного часу. Можливо вони пригодяться нам, як ми будемо купувати квартиру чи авто, чи братові буде потрібно, чи мамі. Тітка мене виставила у очах моєї бабусі, мами і брата такою, наче я все це намагаюся привласнити собі. А й в думках такого не мала…
Вона настільки на мене почала тиснути, що я віддала їй майже всю суму. Я ж думала, що вона і пам’ятник за них купить, і бабусі на ліки допоможе при потребі.
За місяць другий, коли я приїхала навідати бабусю, яка жила з татом у одній квартирі – то помітила, що вдома нічого нема. Зник телевізор, дрібна побутова техніка, дорогі татові будівельні інструменти. Виявляється татова сестра мала запасний ключ від квартири і приходила туди, коли нікого вдома.
Читайте також: У батька була така сам картина, він почав випивати. Йому від мене потрібні були лише гроші.
Оскільки за документами квартира перейшла у мою власність – татова сестра не могла на неї зазіхати, проте все що було всередині – вона винесла і продала.