Якось багатий купець взяв свого сина в мандрівку, щоб показати йому, що таке життя без грошей, адже хотів, щоб син розумів, що гроші з неба не падають.
Згодом вони повернулись додому і батько почав розмову:
— Тобі сподобалось, сину?
– Сподобалася, тату, сподобалося.
— І що ти можеш сказати? Зрозумів, що таке бідність? Бачив бідних людей?
— О, так! Звісно, що бачив.
– А який висновок зробив із подорожі? – знову запитав батько.
– Ну… Я побачив, що у нас лише один пес, а там в когось було аж чотири. У нас лише басейн, а там в людей цілі ріки попри хати течуть! У нас лампи ночами світять, а в них самі зірки. В нас тераса, а в них куди не глянеш — усе їхнє. У нас своя земля, а в них та земля не має краю, безмежні поля. Ми купуємо їжу, а ті люди мають свою. Нас захищають якісь стіни, а їх — справжні друзі. Який висновок я зробив, тату? Що ми дуже бідні. Дуже.
Батько онімів. Такого він точно не чекав.
Не забувайте. Цінуйте те, що у вас є. Для когось ваші зорі над небом і наявність річки коло хати — справжній рай.