Більшість виручки ми тратимо на харчі для зятя.

Моя донька засиділася у дівках. Олесі вже минуло двадцять дев’ять років. І ось, мабуть Господь Бог почув мої молитви. Олеся познайомилася із хлопцем свого віку, зустрічалися вони близько трьох місяців і вирішили одружитися.

Ми відгуляли весілля для найближчих родичів. Так як Олеся наша єдина дочка, а будинок у нас двоповерховий – вони із чоловіком оселилися у нашому домі.

Сергій програміст. Зараз у карантинний період він працює дистанційно, тобто з дому. Олеся також зараз працює віддалено. До того ж дочка чекає дитину, чому ми з чоловіком невимовно раді.

У нас з чоловіком є свій продуктовий магазин під будинком, тож на роботу нам ходити не далеко. Тому всіма хатніми справами займаюся я. Готую їсти в тому числі.

Читайте також Лікарі їй повідомили, що для того, щоб виходити дитину потрібно багато грошей і часу.

От тільки, мій зять не дуже хоче їсти приготовану мною їжу. А я стараюся. То котлетки, то голубці, то вареники. А це все час і велика праця.

Сергій же відмовляється це їсти. Йому лиш подавай білкову їжу. То яйця, то рибу, то м’ясо – і все це без гарніру. Лише з овочами. О, мало не забула. Рибу він їсть лише червону, а м’ясо – лише птиці.

Я все розумію, але ж він продукти не купує. Сказати щось дочці ми теж не сміємо. Я маю на увазі те, щоб він собі купував сам ці продукти. Та й втручатися у їхні стосунки не дуже хочеться. Оскільки вони лиш одружилися. Та й дочка вперше в житті у стосунках і щаслива. А в разі чого – то буде нас з чоловіком звинувачувати.