Історії

Боюсь навіть подумати, що мені чекати після появи нашого первістка, адже грошей буде потрібно – не мало.

З чоловіком ми в шлюбі вже 5-ть років. Всяке бувало у нас, як і у любій сім’ї. І сварилися і мирилися, але в загальному живемо добре. Обоє працюємо. Рік тому ми зважились на дитинку. І ось я пішла у декретну відпустку.

Чоловік вічно всім незадоволений, про що його не попроси (навіс підкрутити на шафці на кухні, наприклад), все через скандал. І скандалю не я, неадекватна , я попросила прикрутити цей навіс (у мене вже мало не дверцята відвалювалася). Чекала два тижні, періодично спокійно нагадуючи, в результаті він з криками його-таки прикрутив.

Я би вже й сама прикрутила, та живіт мішає. Більше і просити ні про що не хочеться. Пізніше потрібно було поїхати в лікарню здати аналізи. На вулиці сніг, мінус 7, лід, слизько. Попросила його відвезти мене (у нас одна машина на двох, у мене є права, але досвіду водіння замало поки і по слизькій дорозі їздити вагітній я просто боюся).

Відпрошуватися з роботи йому для цього не потрібно було, у нього гнучкий графік. І знову скандал зі словами: «ти мене дістала, вічно тобі щось треба». Йому бідному довелося вставати рано (в 7 ранку розбудила його). І взагалі він втомився, хоче жити в своє задоволення. А я не зрозумію, що роблю не так.

Я працювала офіційно, з хорошою зарплатою, вийшла в декрет і отримала непогану суму декретних, -тобто на його шиї не сиджу. Квартира, в якій живемо, теж моя дошлюбна. Як вийшла в декрет, так всі побутові справи повністю взяла на себе, а він ні тарілку за собою не прибере, ні чашку НЕ помиє. Каже, що не отримує задоволення від життя, тому що хоче купити новий автомобіль, а велика частина грошей тепер йде  майбутню дитинку.

Читайте також:Фігурне пісочне печиво

І це при тому, що ми в минулому році купили тойоту, ту модель, яку він і хотів. А я хотіла у відпустку. Я замінила тур на Шрі-Ланку бюджетним відпочинком, і ми купили авто. Пройшов рік, тепер він хоче джип! І звинувачує мене в тому, що не може купити його, як він хоче ВЖЕ.

А я взагалі не розумію, навіщо він йому здався і чому винна весь час я. Таке відчуття, що йому нічого взагалі не потрібно, хоча до РАЦСу він мене повів, не я його потягла, . А тепер я вічно в усьому винна.

Прикро і не розумію, чому чоловіки так себе ведуть. Боюсь навіть подумати, що мені чекати після появи нашого первістка, адже грошей буде потрібно – не мало.