fbpx

Будьте просто розумнішими. Маленька дитина — це не іграшка, яку можна виключити та покласти у зручне місце.

Деякі мої подруги та знайомі після появи дитини починають себе обмежувати. Складається враження, ніби після цього твоє особисте життя повинне повністю призупинитися. Я не збираюся жити за такими тенденціями.

У мене своя позиція на рахунок цього. Я ставлюся до малюка як до нових можливостей, а не як до перешкоди.

Я знаю, що на мені тепер є велика відповідальність, але я все одно не змінюю деяких своїх звичок. Наприклад — подорожі.

Багато подружніх пар навідріз відмовляється від поїздок. Говорять, що це може травмувати дитину, а їй потрібен зараз тільки душевний спокій. Коли ж я розпочала планувати свою відпустку з дитиною, то одразу зявилися люди, які в один голос почали повторяти: навіть не думай собі такого, це зовсім безвідповідально з твого боку, ти навіть не відпочинеш.

Я дуже цілеспрямована та наполеглива, тому мене важко в чомусь переконати взагалі.

 

Читайте також Вже протягом 5 років Микола намагається сказати дружині, що хоче піти від неї, але ніяк не може знайти вдалої митті.

Я поїхала в туристичну фірму, придбала путівку в Туреччину, і нам вдалося добре відпочити та повернутися здоровими. На 99% все пройшло так, як я собі запланувала, один відсоток це неприємність, яка трапилася з нами в літаку.

Тепер розповідаю все як було:

Мій синочок був наймолодшим пасажиром на борту. Але складається враження, що дехто очікував від нього дорослої поведінки.

На жаль, так не вийшло. Перед самим від’їздом він досить погано спав. Через те, що все для нього було нове, він почав нити, а потім все перейшло до плачу. Від самого зльоту то посадки він час від часу влаштовував нам концерти.

Таке трапляється з маленькими дітьми. Але більшість пасажирів цього не хотіли розуміти. Вони кидали на мене свої злі погляди, змушували мене почуватися винною. Позаду я чула перешіптування, а дехто вирішив навіть підійти і зробити зауваження.

Вони злилися на мене через те, що моя дитина почала плакати. Вони вважають, що я вмію та можу це контролювати.

Тільки як це зробити? Інколи Максимко може почати плакати просто так, і я нічого не можу вдіяти з цим. Я б теж хотіла, щоб він не плакав, але не завжди стається так, як хочеться.

Мої сусіди напевно очікували, що я зможу загіпнотизувати Максима або ж заклею йому рот. Я все розумію, але потрібно бути готовими до подібних ситуацій, ще й в літаку. Коли я літала без дитини, то теж були аналогічні історії, але я ніколи не обурювалася. Не потрібно робити так, щоб людина почувала себе винною.

Будьте просто розумнішими. Маленька дитина — це не іграшка, яку можна виключити та покласти у зручне місце.

facebook