Із своїм чоловіком ми одружилися ще дуже юними. Про дітей одразу думку відкинули, ще зарано. Хотіли знайти хорошу роботи, придбати власне житло. Я навчалася заочно і працювала. Чоловік також працював і ми вирішили взяти житло в кредит. Коли ми завершили ремонт в новенькій двокімнатній квартирі, ми замислились про дітей.
Виявилося, що все не так просто. Ми почали звертатися до різних фахівців, ходити до церкви їздити до народних бабусь – але все було марно. І коли надії вже зовсім не залишилося, я запропонувала чоловікові взяти дитину з дитбудинку на виховання. Чоловік відразу мене підтримав і ми почали оформляти потрібні папери.
Читайте також: Чоловік- це той, хто завжди за тобою
Нам дуже сподобався один маленький хлопчик. Я одразу відчула до нього якесь тяжіння. Але виявилося, що він не сам, в нього є ще старша сестричка, якій п’ять років і вони дуже не хочуть розлучатись. Ми з чоловіком не планували двох дітей, але після недовгих роздумів, ми вирішили всиновити їх обох.
Які ж ми щасливі були коли привезли їх додому. А які вони були щасливі, це треба було бачити.
Минуло вже два роки. В нас дуже щаслива родина, діти люблять нас, а ми їх. Але це, ще не все, три місяці тому, ми дізналися, що я чекаю дитину, ви уявляєте? В нас так довго не було дітей, а тепер їх буде скоро троє. Я думаю, що Бог так вирішив, що цим двом діткам потрібні батьки, а потім дав і нам дитятко.