Історії

Час минав, я продовжувала жити з батьками чоловіка і терпіти постійні докори.

Сергієм я познайомилася ще в інституті. Ми довго зустрічалися, а потім ще чотири роки жили цивільним шлюбом. Нарешті, коли ми дізналися, що чекаємо дитину, Сергій зробив пропозицію. Незабаром з’явився син Максим і ми переїхали жити до батьків Сергія .

Моя свекруха не полюбила мене з перших днів, хоча і не втручалася в наше життя. Свекруха була прихильницею, що жінка повинна бути самостійною і незалежною від чоловіка. Їй не подобалося, що я сиділа вдома з дитиною і нічого не робила. Ще й жила на всьому готовому. Постійно натякала синові, що він зробив невдалий вибір. Шестимісячний онук підростав і ставав слухачем сімейних інтриг і скандалів.

Час минав, я продовжувала жити з батьками чоловіка і терпіти постійні докори. До сварок зі свекрухою, додалися віддаленість чоловіка і його холодність. Сергій добре заробляв, пропадав до ночі на роботі, а незабаром і зовсім віддалився від мене. Я розуміла всю безвихідність ситуації. Терпіти ставлення чоловіка було важко. Йти з маленькою дитиною, мені було нікуди, тому я терпіла заради дитини. Незабаром Сергій став приводити своїх жінок-колег прямо додому. Терпіти я більше не могла. Я схопила на руки Максима і вибігла на вулицю. Я безцільно йшла по вулиці, аби подалі від цього кошмару. Одна в столиці без роботи, житла, грошей і з маленькою дитиною на руках.

Читайте також:  Віталій прийшов швидше, ніж зазвичай, і почав збирати речі. Не допомогло нічого – ні крики, ні вмовляння, ні путівки.

Раптом мене гукнула якась жінка і вказала пальцем на землю, мовляв, у мене щось випало. Я подивилася під ноги і побачила згорток купюр. З боку виглядало, ніби готівка дійсно випала з моєї сумочки. Я невпевнено підняла знахідку і поклала в сумку.

Так, нехай це було нечесно, але ситуація, що склалася не залишала мені вибору. Приємна знахідка дала нам з Максимом шанс почати нове життя, адже в згортку виявилася велика сума.

Я останній раз повернулася в будинок, де останні три роки прожила як в пеклі. Послалася на забуті дитячі речі. Я зібрала найнеобхідніші речі, документи і переїхала з дитиною в область, зняла квартиру і спробувала почати життя з чистого аркуша. Було непросто і важко, але це було краще, ніж терпіти сварки та зневагу і повільно перетворюватися не зрозуміло на що. Я влаштувалася на непогану роботу, з досить таки пристойною зарплатою. На диво, Сергій так і не став мене шукати, щоб побачити дитину.

Минуло вже три роки з тої пори, Максим пішов до школи, я взяла в кредит квартиру в цьому, вже рідному для мене місті, зустрічаюсь з молодим чоловіком і дуже сподіваюсь, що життя налагодиться, але потрібен час.