fbpx

Через два тижні Ніна Миклаївна отримала листа. У ньому були такі слова: «Я більше не повернуся, бо залишаюся з Галею». Бабуся не могла повірити, що це правда. Вона не знала, як дякувати Богу за таке щастя. Вона одразу спакувала його одяг та інші речі і винесла в сарай, щоб навіть дідового духу не було в хаті

Ніна Миколаївна, бабуся Марічки, запам’яталася як добра жінка. Щодо дідуся, то у дівчини залишилися лише асоціації, пов’язані із неприємним запахом і грубим голосом. Бабуся розповідала, що він підіймав на неї руку і постійно ображав без причини.

Дід працював на залізниці. Його робота полягала у контролі і виправленні неполадок на залізничних шляхах. Чоловікові доводилося багато ходити і працювати навіть вночі. Це відзначилося на стані його здоров’я. Тоді держава забезпечувала працівників безкоштовними путівками в санаторії. Дідові пропонували їх кілька разів, але він не брав.

Одного разу зимою він травмував коліно. Лікар призначив лікування і порадив з’їздити на відпочинок. Для діда слова медика були авторитетними, тому він послухався. Бабуся приготувала коричневу валізу, яку дід вхопив і поїхав.

Жінка раділа, що проведе три тижні без чоловіка. Це був для неї час спокою, без докорів і запаху сигарет. Вона смажила соняшникове насіння і лускала на вулиці разом з подругами.

Через два тижні Ніна Миклаївна отримала листа. У ньому були такі слова: «Я більше не повернуся, бо залишаюся з Галею». Бабуся не могла повірити, що це правда. Вона не знала, як дякувати Богу за таке щастя. Вона одразу спакувала його одяг та інші речі і винесла в сарай, щоб навіть дідового духу не було в хаті.

По закінченню відпустки дід повернувся додому, владнав усі справи і пішов назавжди. Бабуся не почула від нього жодних пояснень, але їй на це було байдуже.

Читайте також У нас з свекрухою були нормальні відносини. Вона допомагала мені з дітьми з власної ініціативи, як мені здавалося. Майже кожного дня навідувалася в гості. А зараз я дізналася, що внуки для неї були тягарем, а ми з Миколою вилізли їй на шию і звісили ноги! Після цих слів я її більше не хочу бачити. 

На вихідних вона з дочкою поїхала обирати шпалери. Поки в хаті був її чоловік, то доводилося лише білити стіни. Заодно жінка купила тканину, з якої пошила неймовірні фіранки. Дідусь раніше дозволяв вішати лише короткі на мотузці, а зараз у неї довгі, про які вона давно мріяла.

На городі бабуся посадила полуницю замість кущів малини, які так любив дід. В хаті також навела порядок. Усі старі тарілки опинилися на звалищі. Натомість бабуся почала користуватися новеньким сервізом, який їй колись подарували на роботі.

Також вона викинула стару клейонку зі столу і вимкнула газовий пальник, бо більше не було потреби економити сірники. На умивальнику зявилося пахуче мило, яким дід забороняв користуватися. Він вважав, що мити руки можна звичайною водою, а милом варто користуватися лише раз в тиждень у ванній.

Зовнішньо бабусю було не впізнати. Здавалося, що навіть зморшки розгладилися на її обличчі. До неї почали приходити гості. Та й вона сама навідувалася до сусідок зі своїми рум’яними пирогами.

Навіть сивого волосся у жінки стало менше. Вона справді помолодшала на 10 років. Інші чоловіки також залицялися до жінки, але вона не приймала жодних знаків уваги. Решту свого життя бабуся присвятила дітям та онукам.

facebook