Живемо ми в селі. У нас з Мироном двоє синів. Двоє вже одружені, є дітки. І все б нічого, якби в житті молодшого сина не було однієї ситуації.
Коли Василь сказав нам, що жениться, ми були щасливі. Я чомусь хвилювалася за його долю. Розумію, що не можна говорити про своїх дітей так, але що є то є. Не обділив Бог Василя красою.
В школі над ним часто кепкували: високий, ніс горбинкою, веснянки і руде волосся. Чоловік каже, що Василь вдався в його бабусю.
Він не був і досить розумним, вчився на трояси, але після школи закінчив залізно дорожнє училище і Мирон влаштував його працювати провідником в електричці.
Коли я дізналася, що Василь жениться на міській дівчині (її бабуся жила в нашому селі). Вони з досить багатої родини, я була дуже щаслива.
Жили вони окремо. З ‘явилося двоє діток. Ми душі в них не чули. Дуже талановиті внучата. Онук футболіст, а онучка танцівниця. В свої десять років вже пів світу об’їздила.
Та одного дня все змінилося. Невістка подзвонила і повідомила, що розлучається, бо наш Василько зустрів іншу жінку, і зрозумів, що це кохання всього його життя. Такого він ніколи не відчував, і не покине своє кохання нізащо.
Чоловік, як тільки це почув, то одразу ж сів на найближчу електричку і подався до області. Зустрівся з сином і “вправив йому мізки”.
– Ти диви, яким когутом ти став! Ти згадай? яким ти був до весілля. Та ці люди з тебе людину зробили, а ти їм ось так, в душу тепер плюєш? Хіба справжні чоловіки так роблять?
Після всього Мирон повернувся додому і мене заспокоїв.
З того часу я жодного разу не чула про цю нову дівчину.
Діти живуть в мирі та злагоді.