fbpx

Де ж ти так довго була? Дивись, як там холодно. Іди на кухню, я зробив тобі гарячий чай. Ідеш в теплу ванну зігрітися? Чи спершу повечеряєш? – І з того часу, я почала цінувати свого чоловіка ще більше

Одного дня на роботі, коли ми з колегами пили чай, почали розмовляти про своїх чоловіків. Оксана розповідала, що чоловік ще досі називає її “котик”, “рідна моя”, зізнається в кохані. Я подумала про свої стосунки з чоловіком, мене він називає хіба що на ім’я. Я розумію, що ми одружені вже 10 років, але моя душа все одно хоче якоїсь романтики, не така я вже і стара. Він просто не проявляє до мене почуттів і складається враження, що живе так, бо звик.

Вечором я вирішила сісти і поговорити з Максимом, що мене хвилює.

– Мені цікаво, чому ти не признаєшся мені в кохані?

– Для чого?

– Я просто хочу відчути, що потрібна тобі. Ти що не знаєш, як це приємно?

Максим подивився на мене і цілий вечір не промовив ні слова. Всю ніч я думала про те, що чоловік мене не кохає, уявляла, як подаю на розлучення, адже не хочу псувати йому життя. Наступного дня після роботи навіть не хотілося іти додому. Я вирішила запросити Оксану до себе в гості:

– Ти знаєш, у мене багато роботи в домі, давай краще ти до мене приходь. Але ходи ще зі мною в магазин, маю зготувати вечерю. Чоловік зараз в пошуках роботи, тому сидить вдома, дочка на канікулах, от і приходиться звечора готувати їм на цілий день.

– А скільки часу чоловік уже не працює?

Читайте також: Оля проснулась серед ночі, а поруч був він, її єдине справжнє кохання, яке безповоротно втратила. Багато років сама собі боялася зізнатися, що й досі любить колишнього чоловіка

– Уже пів року, ну ти сама знаєш, зараз хорошу роботу важко знайти.

Пройшли ми до Оксани й одразу попрямували на кухню. Вона поставила чайник й почала розбирати пакети, метушилася й робила декілька справ одночасно: мила посуд, що залишили їй чоловіки, накривала нам на стіл. Я просто мовчки спостерігала за цим. Потім до нас прийшов її чоловік.

– Привіт, коханий, до нас в гості прийшла моя колега — Оля, знайомся. Навіщо ви стільки посуду залишили мені, я ж працюю, скільки разів вам говорити — мийте одразу тарілки.

– Ріднесенька, ти завжди така зла приходиш з роботи, не кричи, я ж кохаю тебе.

– Ага, хоча б сміття викинув.

– Та хто ввечері сміття виносить, от будеш завтра іти на роботу і візьмеш.

– Нема з тебе ніякої користі.

– Сонце моє! Кохаю її, сил немає.

Говорив він цю останню фразу і пишався собою, а мені хотілося заїхати йому сковорідкою по голові. Довго в гостях я не засиділася, зібралася й пішла додому. На вулиці було дуже холодно, я так замерзла і от нарешті прийшла додому. На порозі мене вже зустрічав чоловік, з яким я ще вчора хотіла розлучатися.

– Привіт. Де ж ти так довго була? Дивись, як там холодно. Іди на кухню, я зробив тобі гарячий чай. Ідеш в теплу ванну зігрітися? Чи спершу повечеряєш?

Я пішла на кухню, а там чоловік приготував вечерю.

– Як же сильно я тебе кохаю, моя радосте. Ти найкращий чоловік у світі.

– Ви що, пили щось у Оксани?

Ми посміхнулися, і з того часу, я почала цінувати свого чоловіка ще більше …

Позначки:
facebook