Батьками не народжуються, ними стають, поступово здобуваючи цей дозвід. Багато факторів впливає на виховання дитинии. Але головне, що буде впливати найбільше, це пам’ять про те, як цих молодих батьків виховували їх батьки.
Існує чотири типи виховання.
1. Авторитарний.
2. Байдужий
3. Дозволяючий.
4. Авторитетний.
Авторитарний.
Батьки не приймають до уваги, що відчуває дитини. Вони не вникають у її внутрішній світ. Що їх цікавить- це дисципліна та суворе виконання правил. Відповідно, у стосунках між батьками і дитиною мало милості, любові, прощення. Присутня лише сувора дисципліна й беззаперечна слухняність. Дорослі впринципі не вникають у такі питання, чому дитина поводила себе так чи інакше. Вони вважають себе володарями світу дитини, володарями її життя. Сперечатися з ними заборонено. Такий тип виховання призводить до часто не очевидних психологічних та психічних відхилень.
В результаті у дитини виникають: комплекси , страхи, сумніви, розчарування, болі, з якими вона йде в доросле життя. Діти виростають непристосованими до життя у суспільстві. Їм важко брати на себе відповідальність, важко входити в контакт із людьми. Через те, що їм важко будувати відносини з людьми, вони живуть у постійному страсі, емоційній закомплексованості і внутрішній скуті.
Читайте також: Не кричіть про совї плани
Байдужий.
Дитиною не цікавляться, до неї не ставлять вимоги. Вона має повну свободу у діях, робить, що їй сподобається, притому не маючи ніяких обмежень у житті. Немає меж, немає заборон, правил і порядку. Відповідно можна робити все що заманеться. З такої дитини виростає егоїст. Людина, яка вважає, що все дозволено – гордовита людина. Разом із тим, батьки не задовольняють потреби дитини. Коли дитина щось потребує – батькам ніколи або все одно.
Таким дітям не вистачає посидючості, цілеспрямованості і характеру. Через те, вони часто розчаровуються, адже не звикли протистояти труднощам. Тому, такі діти не вміють іти до кінця та боротися. Все у них валиться, руйнується, адже вони мало докладають зусиль і старанності.
Дозволяючий.
Задоволення потреб – висока. Здатність вимог – низька. Тобто: “Роби, що хочеш”. Забагато турботи з боку батьків і дитина “вилазить на голову”. Для цієї дитини батьки нічого не означають, вона їх не цінує. Це майбутній самовдоволений хам. Дитина виростає егоїстом, який думає, що весь світ крутиться навколо нього і всі йому боржники. В усьому шукається лише вигода. Така особистість маніпулює батьками і використовує їх у досягненні своїх цілей.
Авторитетний.
Дитина сприймається батьками як окрема особистість, яка має свою думку, свої почуття і переживання. Батьки намагаються враховувати індивідуальні особливості дитини при її вихованні. Якщо щось трапилось, перше, що прагнуть зрозуміти батьки – це причину. Виходячи з цього роблять висновки і встановлюють правила. Батьки обов’язково встановлюють для дитини кордони, обмеження. Але за рамками цих меж дитина вільна і чітко знає, що саме це можна і робить той чи інший вчинок спокійно і з радістю. Адже вона знає, що в неї є свобода у прояві почуттів, емоцій, в її діях та імпровізаціях.
У дитини сформовується воля, характер, цілеспрямованість. До того ж, діти поважають батьків, які для них є авторитетом