Люди завжди говорять, що всі щасливі – щасливі однаково, то лише біда в кожного своя. Але вона не погоджувалася з цим. Знала: вони щасливі по-іншому. Зовсім не так, як усі люди, як пари, одружені роками, вони забувають, що вони любили колись один одного. Але в них було по – іншому. Вони – це окремий замкнутий простір, два світи, що розчинилися один в одному.
Ця пара ніколи не перенасичувалися одне одним. Уміли дивувати, розуміти одним поглядом та наповнювати свої світи. Допомагали й надихали. А ще вміли любити. Любити так, наче завтра когось із них може не стати. Наче той день останній у їхньому житті. Це і відрізняло їх він інших. Якщо не встигнеш докохати сьогодні – то завтра… Тому ніколи не відкладали слова і вчинки на потім. Просто вже мали досвід. Гіркий, але надто повчальний, аби нехтувати цим уроком. Вони вважали, що краще зразу вчитись на своїх помилках, виправляти їх і бути нездійсненно щасливими тут і зараз.
Вони просто жили. Кохали. Раділи й розуміли, що теперішній відтинок їхнього життя – саме те, про що мріють мільйони, а отримують лише одиниці. Він нічого для неї не шкодував: ні одягу, ні парфумів, ні косметики. Якщо вподобала якусь річ – купував, не зважаючи на те, скільки грошей залишилося в гаманці. Любив її так, як тільки можна любити жінку. Іноді крадькома спостерігав за нею і ловив себе на думці, що вона й справді могла бути мрією для багатьох. Але ж ця мрія належить йому цілком і повністю. Не міг повірити, що в ньому такого, що вона обрала саме його. Завжди був вдячний їй, що вона в нього є. Від цих думок серце наповнювалося спокоєм.
Читайте також:Душевна рана ніколи не загоюється на жаль. Притча про рани.
Він ніколи не порівнював її в мистецтві кохання з іншими. Бо в цьому вона була неперевершена. Неначе вроджена жриця любові, вміла віднаходити на його тілі всі найчуттєвіші місця. Він міг годинами вивчати її шкіру. Знав, що любила його руки у своєму волоссі, тож дарував їй цю насолоду. Знав, що любила коли він просто ззаду обіймає її, і робив це щоразу, коли була тільки можливість, він її так досконало вивчив, що хотів радувати її щохвилини, але поки що не знав як.
Вона розуміла, що ніхто ніколи не кохатиме її так, як він. Якось під час відвертої розмови сказала, що потребує уваги. Щодня і мало не щохвилини. Потребує отого відчуття своєї незамінності у житті іншого. Сказала, що має чути половину його думок про неї – тоді знатиме, що він її кохає саме так, як вона того очікує. Вислухав і зрозумів. Уже наступного дня відчула, що його любов стала такою, про яку вона мріяла. Шкода, що так довго не наважувалася пояснити, чого очікує від нього. А ще котрогось полудня він сказав, що на ній одній тримається весь його всесвіт, якби він її втратив, то втратив би сенс життя І ця фраза збентежила її до глибини душі.
Але це був тільки сон, її сон, який вона ніколи не забуде. Як довго вона цього хотіла, як довго чекала на НЬОГО, але він був тільки у її мріях. Він один, з ким вона хотіла б прожити таке житя, як у сні. Скільки роздумувала, скільки терпіла, та все ж отримала………
Того ж дня він прийшов до неї, обійняв ззаду, занурився у її волосся та прошепотів, що на ній одній тримається весь його всесвіт, він не хоче її втрачати, бо тоді втратить сенс життя.