Жив-був юнак із поганим характером . Батько дав йому повний мішок цвяхів і сказав забивати один цвях у ворота саду кожен раз, коли той втратить терпіння або посвариться з кимось.
Першого дня він забив тридцять сім цвяхів у ворота саду.
Наступного дня навчився контролювати кількість забитих цвяхів, зменшуючи її з дня в день.
Зрозумівши, що простіше контролювати себе, ніж забивати цвяхи.
Нарешті, наступив день, коли юнак не забив жодного цвяха у ворота саду.
Читайте також:Найніжніший торт Дрова під снігом;. Цей смак неможливо забути.Прийшов він до батька і сказав йому цю новину. Тоді батько наказав юнаку виймати один цвях з воріт кожен раз, коли той не втратить терпіння.
Настав той день коли юнак зміг сказати батькові, що витягнув всі цвяхи. Батько привів сину до садових воріт і промовив:
” Сину. ти чудово себе вів, але подивись скільки дірок залишилось у воротах. Ніколи вони вже не будуть такими, як раніше”
Коли ти з кимось сваришся і говориш йому погані речі, то залишаєш йому рани, як у тих воротах.
Можеш встромити в людину ніж, і потім витягнути його, але завжди залишається рана. І буде неважливо скільки разів, ти попросиш пробачення. Рана залишиться.
Рана, нанесена словами, спричиняє таку ж біль, як і фізична.