Подруги почали спілкуватись коли завагітніли.
Обидві чекали синочків, жили поруч – схожі інтереси їх і здружили. Давали один одному поради, зідзвонювалися, разом ходили в роздавальний пункт і дитячу поліклініку, разом гуляли з малятами.
Перші дзвіночки пролунали два роки по тому. Дівчата обидві чекали синів з різницею в два місяці. Турботи про немовлят, інтереси старших діток.
Старші приносили інфекцію з дитячого саду, маленькі тут же їх підхоплювали, і все починалося знову.
Коли хворіли діти подруги, Даша щодня справлялася про їхнє самопочуття, хотіла якнайшвидшого одужання, намагалася її підтримати морально.
Але ось з Дашиної дітками подруга була черствою, байдужою, ні разу не подзвонила і ніколи не говорила таке просте слово «одужуйте!»
Одного разу домовилися про час, щоб разом сходити до лікаря з хлопцями. Даша повторила їй: Не спізнюйся!
Дарина людина відповідальна та сумлінна, а Ксюша, як з’ясувалося, немає. Дашин синок – примхливий, спить тільки вдома, в колясці не сидить, весь час вилазить.
Читайте також: Багато жінок виходять заміж, аби вийти, аби народити дитину, головне, щоб бути, як усі.
Вони прочекали подругу 30 хвилин, причому на вулиці був сильний дощ. І ось іде, як пава, повільним кроком. Даша сказала їй, що так не роблять, а вона у відповідь:
– Ой, мені ще в роздавальний пункт треба заскочити!
– Іди, – каже Даша.
– Та нічого з твоїм не трапиться. Ну покричить трохи, – байдуже відповіла Ксенія.
Тут вже Дарина психанула і сказала, що і Ксюшин синочок без безкоштовного сирка з голоду не пoмpe. Розвернулася і пішла.
Даша завжди ходила на прогулянку з гаманцем: раптом знадобиться купити дітям попити, перекусити, та хіба мало чого.
І ось подруга взяла моду не брати на прогулянку свій гаманець, але з нахабним виглядом просити: «А купи моїй доньці то-то, гроші віддам». Про борг тут же забуває і потім Дарина не може допроситися співвідношення ціни і якості.
Тоді вона стала брати з дому своїм дітям сік, воду, печиво. Ох, як Ксенія дивувалася «Невже ти не взяла гаманець?»
Останній випадок. Ксюшиному синочкові випонився рік.
Вона дзвонить Даші: «Приходь з ранку привітати, а то днем у нас буде повна хата гостей, квартирка маленька». Природно, Даша культурно відмовила.
Ось і дружбі кінець. Та й чи була взагалі дружба ця?