Жінка стояла в черзі в супермаркеті за дідусем із неслухняним онуком. Руки хлопчика були повні цукерок, батончиків та інших солодощів. Але він продовжував вередувати й крутитися на всі боки. “Спокійно, Женю, залишилося зовсім небагато … Хороший хлопчик”, – промовив чоловік.
Через певний час малюк знову став капризувати, а дідусь спокійно сказав:
– Все добре, Женю. Ще декілька хвилин – і ми поїдемо додому. Потерпи, хлопче.
На касі маленькому бешкетникові спало на думку викинути всі товари з візка. Дідусь знову сказав спокійним тоном: – Женю, Жень, розслабся, приятелю, не переймайся. Ще п’ять хвилин – і ми будемо вдома. Заспокойся, будь ласка.
Читайте також Ми приходимо в цей світ з чистим серцем
Жінку це дуже вразило. Коли вона вийшла на вулицю, відразу підійшла до дідуся з онуком, які сідали в машину, і сказала:
– Це, звичайно, не моя справа, але ви вели себе там просто дивно! Залишалися стриманим і спокійно говорили з хлопчиком навіть після того, як він так жахливо поводився! Женя, тобі дуже пощастило з дідусем!
– Дякую, – відповів дідусь. Але Женя – це я. А цього малюка звуть Максим.