Без тата я залишилася у 8 років. Мамі було дуже важко самій, вона ні з чим не справлялася. Він був нашою надійною опорою, основою нашої родини, я не уявляла собі життя без нього. Після того, як не стало тата, мама часто приходила додому у нетверезому стані, кричала на мене та завжди ходила сумна.
Колись ми були забезпеченою сім’єю, у мене було багато іграшок, речей і найголовніше любов батьків. Ми часто їздили відпочивати, влаштовували пітніки за містом та грали у різні ігри. Мама завжди усміхалася, адже вона була щасливою з татом.
І тут, в один момент все помінялося. Все цінне, що вони разом нажили, мама продала за копійки, бо не мала грошей на випивку. Про мене вона взагалі не думала, бувало таке, що в хаті їсти нічого не було. Єдина людина, яка піклувалася про мене, давала їсти і гралася зі мною, була наша сусідка, тьотя Аня.
Читайте також: Штрудель з крабовими палочками та шпинатом
Потім у мами подруг не стало. У школі всі діти ображали мене та сміялися з мене. Згодом я взагалі перестала ходити в школу, почала битися та хуліганити. Я розуміла, що мені потрібно вчитися та здобувати освіту, але більше так не могла, щось надломилося в мені. У 13 років я все ще свято вірила, що мені допоможуть, відведуть мене в дитячий будинок, але всім було байдуже.
Одного дня, я прийшла ночувати в школу, сторож мені дозволив поспати в його кімнатці. Вранці він повів мене до директора школи. В той же день я була в дитячому будинку, за що дуже йому вдячна. Ще місяць до мене приїжала моя класна керівничка, цікавилася як мені тут живеться, чи ніхто мене не ображає. Уже в дитбудинку мене перевели в кадетський клас: 16 хлопчиків і 1 дівчинка. З ними я подружилася, навіть зараз, ми спілкуємося та зустрічаємося.
Дитинство у мене було важким, але я вижила, зараз я щаслива, поступила в університет, а вечором працюю. Мама моя дуже хвора, але своє діло не покинула. Я деколи приїжаю до неї, бо все ж таки, вона подарувала мені життя …