Маленька усміхнена дівчинка Галинка бігла з малюнком у портфелі до своєї матері. Це був доказ, що вона гарно малює, адже вчителька в школі похвалила її і подарувала нову розмальовку, чому вона була неабияк рада.
Пройшов рік після того дня… Тоді дівчинка пішла до школи з татом, а верталась уже до маминого портрета з чорною стрічкою на цвинтарі. Через деякий час її батько привіз додому мачуху.
Галинці зразу не сподобалась «нова мама», бо дівчинка завжди знала, що в неї тільки одна мама, яку вона любила більше за всіх. А мачусі Насті теж дитина не сподобалась. Все у них було взаємно, та не визнавала іншу матір’ю, а інша в свою чергу недолюблювала дитину.
Настя не розуміла падчерку, бо та весь час ходила до матері на цвинтар, в той час як, всі інші діти гралися надворі. Хоча можливо мачуха просто хотіла, щоб дівчина була такою, як усі, але водночас вона не розуміла, що насправді для Галинки важливо.
Дитину не цікавили друзі, ігри та інші справи цікаві для дітей її віку. Тому що, перш за все, дівчина втратила найважливіше – рідну людину поряд…
Через деякий час «нова мати» захотіла, щоб дівчинка почала називати її мамою. Проте Галинка була проти цього, вона не раз казала такі слова: «У мене є тільки одна мама! І не важливо чи вона жива, чи на небесах! Вона завжди залишатиметься моєю єдиною мамою!»
Батько завжди помічав сварки нової жінки і доньки, але нічого не говорив. Було раз, що Настя залишила Галинку без вечері, коли та далі не погоджувалась називати мачуху «мамою», проте чоловік і словом не обмовився.
Після того, зранку дівчинка вирушила до школи. Хоч і йшла туди без настрою, але поверталася з настроєм. Вчителька знову її похвалила і подарувала розмальовку. Радості Галинки не було меж. Вона усміхнена стрибала до цвинтаря, щоб розповісти про все матері.
Галинка міцно обійняла пам’ятник і почала свою розповідь.
Малютка розповідала, що зла тітка Настя хотіла, щоб дівчинка називала її мамою і хвалилася тим, що не послухалась її. Розказувала, що у неї єдина найпрекрасніша матір.
— Який би світ не був, коли я з тобою все добре і на душі тепло!
Читайте також Вирішуй. Якщо ти мене кохаєш, то перепишемо квартиру твою на мене і одружимось , якщо ні, то ти мене ніколи не любила!
Вона всім серцем любила свою матір. Далі дівчинка розповідала про хороші новини. А саме, що вчителька з малювання сказала, що як би не було, а мама завжди поряд, у серці. Хоч і на глибині серця, але поряд.
Потім Галинка почала розфарбовувати розмальовку, так і не помітила, що вже була пізня година вечора. Але вона не горіла бажанням йти додому, згадувала все погане, що там трапилось останнім часом і вирішила залишитись біля пам’ятника. Далі вона заснула…
Надворі в той вечір було дуже холодно. А ще в обід, Настя посварилася з батьком дівчинки. Тому вона вирушила до матері переночувати, а він до друзів, щоб з ним погуляти. Нікого не було вдома. Так ніхто не помітив, що Галинка зникла.
Одна вчителька з малювання зранку не зустріла дівчинки на заняттях, тому почала переживати і вирішила передзвонити батькам. Як-не-як, Галинка обіцяла зранку показати свої малюнки, а її нема…
Коли знайшли маленьку – було вже пізно…
Заснула вічним сном і полинула до матері…
Її батько не міг ніяк оговтатись, скільки б часу не йшло. Він почав кожного дня приходити на цвинтар і обіймати двох найдорожчих людей, котрих втратив. Швидше всього він чекає моменту, щоб відправитись до них