Леся дуже важко працювала, щоб заробити гроші на свою власну квартиру. Вона стільки зусиль вклала, щоб мати хороший дах над головою. Працювала кожного дня, інколи не спала, бувало, що не їла. Загалом, жила у дуже важкому режимі життя, але жінка мала ціль. Власна квартира, тому не зупинялася, доки не досягнула її.
Інколи вона чула, як колеги говорили за її спиною, що вдягається не в брендові речі, що ніколи не ходить з ними в ресторани, а бере з собою на обід бутерброди. І такого багато іншого.
Пройшло 10 років, як вона добилася своєї цілі. Після цього вона приділила себе тільки одній роботі, а не розвивалась на всі сторони. Завдяки плідній праці – керівництво нагородило її підвищивши. Лесеве життя змінилося у кращу сторону.
Згодом її особисте життя теж покращилось. Дівчина зустріла, ніби хорошого хлопця Назара. Незабаром вони вирішили жити разом, щоб їхній бюджет був більшим, бо до того чоловік жив на орендованій квартирі.
Ще й рік не пройшов, як Назар запропонував одружитися. Вона недовго, думавши – погодилась. Проте дівчина не бачила, щоб він радів цій новині. Навпаки все частіше він ходив похмурий і сумний.
Одного разу Леся таки запитала, що в нього сталося і чоловік почав розповідати, що він ніхто! Що він простий квартирант і жалівся далі, що ніхто. Жінка здивувалася і мовила, що він не ніхто, а її наречений!
— Я в паспорті буду твоїм чоловіком, а на ділі? Квартирант, ніхто!
Читайте також Мені дуже шкода, що сестри на схилі років, замість того, аби сильніше зріднитися, затіяли якісь інтриги та метушню.
Леся глянула на нього ще більш здивованими очима і мовила, що він буде хорошим господарем. А він відповів:
— Нам потрібно половину квартири на мене переписати.
Жінку, як грім серед ясного неба вдарило. Вона дивилася в його очі і не знала, що сказати. Назар почав казати, що її кохання закінчується на квартирі, що вона нічого не хоче для нього робити, що вона його не кохає.
Леся взагалі не вірила його словам, вона не очікувала, що він захоче переоформити квартиру. Чоловік почав натякати, що гроші ніщо проти кохання і що вона могла б це для нього зробити, якщо справді кохає.
Далі він продовжував, що якби вона захотіла таке вчинити, то він би не відмовив, бо це справжнє кохання.
— Вирішуй. Якщо ти мене кохаєш, то перепишемо, якщо ні, то ти мене ніколи не любила!
— Ні, – відказала Леся.
Він зібрав речі і пішов геть. Пройшло кілька місяців, як вона дізналася, що зараз він живе з колегою у її квартирі в центрі міста.