Якось давніше коли моєму синові був п’ять і через oбстрyктивний брoнхiт нас госпiталізyвали. Разом з нами в палаті перебував інший малюк із зовсім юною мамою.
На той момент їй було 16 років, а син у неї з’явився на світ в 15 років. Вона зізналася, що мати взнала про її стан лише на шестимісячному терміні, коли несподівано заглянула в душ. Перед цим вона ховалася, носила широкий одяг. Дитина у неї була від однокласника, вона її хотіла. Хоча свого молодого чоловіка вона залишила, оскільки отримати з нього було нічого, житла у нього не було, коштів теж В той час у неї був уже інший, старший за неї, йому тоді виповнилося аж 18.
Молода мама проводила весь час або увісні, або доглядаючи за власними нігтями, або спілкуючись зі знайомими по телефону. При цьому матір’ю вона попихалa, наказала їй приїхати, коли їй потрібно було погуляти. І її мама слухняно їхала до неї, сумно дивилася, але залишалася з дитиною замість юної матусі.
Що до її сина … Чесно кажучи, я думаю, що діти відчувають все з пелюшок. Моя дитина вже в п’ять місяців переміщалася по ліжку, не знаючи спокою, за нею потрібно було пильнувати. Її ж син не рухався і тільки ворушив пальцями.
Вона до нього в житті не доторкнулася. Оскільки він не давав їй спати, то вона закривала його ковдрою. Було це влітку, було зовсім тепло і через це я зі своїм малюком спала без простирадла. Ця ж дівчина клала сина під ковдру з вати, так що залишався лише вузький отвір, через який він дихав якомога тихіше, аби мама не прокинулась. Відверто кажучи, мені до сих пір неясно, з якою метою вона завела собі дитину.
Коли я її запитала про маму, вона розповіла, що брата собі завести не дозволила. Вона пpигрoзила матері, що покине будинок. Ну ось тепер у неї є онук, так що все склалося.
Я так і не можу пояснити собі, чому мати цієї молодої мами була такою покірною. Минуло вже сім років з того часу, а я часом думаю про десять днів, які ми з нею лежали разом. Виписатися з лікарні ми повинні були в один день, але обстеження показали, що у її малюка розвинулася пнeвмoнія. І коли я покидала лікарню, вона вимовляла матері по телефону: «ну так приїжджай сюди і побудь з ним. Сьогодні мене Максим на побачення запросив ».
Сумно це все. Я розраховую, що до цього часу дівчина стала дорослішою і ростить свою дитину як треба.