Олег з Ірою дуже любили один одного і планували одружитися. Усі хлопці та дівчата завидували молодій парі. І все б склалося добре, якби не зла доля. В один момент, тата дівчини не захатів такого зятя і заборонив молодим зустрічатися. Всі просили його змінити свою думку, але батько стояв на своєму.
– Хлопче, ти моїй дочці не пара і разом вам не бути. Іра проплакала не одну ніч, але проти волі батька не пішла.
Через два роки дівчина вийшла за іншого хлопця. Тато вважав, що він буде досить хорошою партією для його дочки. А хлопець, якому її батько заборонив зустрічатися з нею, пішов у солдати. Пізніше, десь далеко від дому, теж одружився і залишився там своє життя проживати.
Але, як Іра так і Олег, не змогли забути одне одного навіть через стільки років. У них вже зовс не залишилося надії, що вони будуть разом, але доля непередбачувана, спочатку розвела їх, а потім знову звела. І хоча з того часу минуло уже 25 років, але вони як і раніше не могли відвести очей, так і стояли, як укопані.
Чоловік Іри скоро пішов із життя, з яким так і не мала щастя. Тоді самотня жінка подалася у світи. Тому коли вона зустрілася з Олегом, так і не розлучалися більше. Більше у них не знайшлося причин для розлуки, тому що старий батько жінки вже давно зрозумів свою помилку.
Коли Іра та Олег прийшли у батьківську хату та схилилися в поклоні перед ним для благословення, то сльози капали по його щоках. Тато був дуже радів за свою дочку.
Іра з Олегом так і залишилися жити у селі та кохали один одного до останнього подиху.