З Тарасом вона прожила більше ніж шість років. Чоловік говорив, що любить її, але дітей він не хотів. Христина працювала в дитячій лікарні медсестрою і дуже любила діток. Кожного разу вона спостерігала за чужими дітками та мріяла про донечку.
Одного разу до лікарні потрапила дівчинка з інтернату. Марічка була дуже похожа на Христини чоловіка, тому вона одразу до неї прив’язалася. Дивним було те, що дівчинка мала прізвище й по батькові Тараса. У Христини почали з’являтися різні думки.
Наступного дня Марічку виписали з лікарні. Пройшло трохи часу, Христина не могла забути дівчинку та вирішила поїхати до дитячого будинку, щоб відвідати її.
– Для чого ти туди їздиш? – злився Тарас на дружину. Але після прохань та сліз дружини Тарас погодився відвідати дівчинку, разом з Христиною. Вона думала про те, що Марічка дочка Тараса й зараз вона його впізнає.
Тарас побачив дівчинку та одразу скривився й відмовився вручати їй подарунки.
– Як ти так можеш? Вона же твоя – сказала дружина крізь сльози.
– Що ти таке говориш, я не можу і не хочу мати дітей, – сказав чоловік.
Після цього випадку, Христина виставила чоловіка за поріг та зробила ДНК-експертизу на батьківство. Вона вирішила удочерити дівчинку, але без чоловіка, вона цього не могла зробити.
Читайте також: Зуби мудрості: чому не у всіх людей вони ростуть, та чи потрібно через це хвилюватися
– Олег, я не знаю де мені знайти нового чоловіка, хоча б фіктивного. Може, ти на мені одружишся? Я нічого не вимагатиму від тебе, мені потрібен тільки штамп в паспорті…
Олег довго мовчав, але все ж таки погодився. Після шлюбу розпочався процес удочеріння. Марічка вже почала називати Олега татом, коли він заходив в гості.
Єдине, що псувало гармонію, очікування аналізу ДНК. Як же ж тепер не хотілося, щоб Марічка була дочкою її колишнього чоловіка.
Результати тесту показали, що Тарас не біологічний батько Марічки. Пройшов час і Христина зблизилась з Олегом, а згодом вони почали жити, як одна сім’я.
Тепер Христина щаслива: у неї є чоловік, дитина і повний дім щастя.