Через ситуацію яка склалася у моїй родині, я повірила у правило бумерангу. Все що ти робиш, завжди до тебе повертається. І це не завжди буває приємне повернення. У мене є старша сестра Марина. Ми завжди були дуже дружні, але відрізнялися характерами. Я завжди була більш спокійна і тиха, а вона активна і дуже рішуча дівчина.
Ми вже давно виросли і повиходили заміж. Так співпало, що у нас обох по дві дитини, але у мене дві доньки, а у неї сини. Ми часто спілкувались і товаришували родинами. Марині пощастило з чоловіком, він був дуже хазяйновитий та працьовитий та ще й неймовірно кохав сестру та дітей. Але на протязі довгого часу я помічала поганий настрій Марини, вона постійно жалілася на те, що чоловік недостатньо заробляє, їй постійно щось не подобалось.
Читайте також У той же день дівчина дізналась, що чекає дитину від Гліба.
Це дуже давня історія. Якось сестра прийшла до мене додому зі сльозами на очах. Вона була просто в розпачі, коли дізналась, що чоловік втратив роботу. Її і раніше не влаштовувало матеріальне становище її родини, а зараз вона просто не знала що робити і як жити далі. Одна з її подружок запросила її до себе, на заробітки до Італії. Марина довго думала над цією пропозицією і сумнівалась, як будуть без неї діти. На той момент старшому сину сестри було 10 років, а молодшому 7. Марина дуже багато плакала, але я розуміла, що вона налаштована їхати. Я вмовляла її ще раз добре подумати, тому що діти не можуть рости без матері, а чоловік вже скоро знайде нову роботу.
Не домогли ні мої слова, ні благання чоловіка, який просто падав перед нею на коліна і просив не їхати. Навіть сини, які дуже сильно плакали і прохали маму не кидати їх., не допомогли змінити рішення Марини. Сестра лише запевняла свою родину, що це все ненадовго і вже дуже скоро вона повернеться і вони добре заживуть.
Пройшло вже кілька років, усі вже звикли з цією новиною. І ось у один день до мене у гості прийшов чоловік сестри, щоб повідомити новину. Марина просить у нього розлучення, через те, що у Італії їй зробив пропозицію місцевий багатий чоловік. Вона вибачалась і пояснювала свої дії тим, що їй набридло жити у злиднях, таке життя не для неї. Всі родичі були просто у щоці. Ніхто не розумів як можно було покинути своїх дітей на чоловіка заради грошей якогось старого італійця. Я дуже добре пам’ятаю її синів, які у мене на кухні плакали, обнявши тата.
З часом всі стали відпускати цю ситуацію. Сини вже були дорослі, а колишній чоловік Марини так і залишився самотнім. Він присвятив все своє життя вихованню дітей від коханої колись жінки. У синів вже були свої родини, а за весь цей період, їх матір майже не давала про себе знати. Тому хлопці повиростали дуже ображені не неї.
Але нещодавно сестра нагадала про себе. Вона повернулась до України і відразу ж пішла до дітей, бо , за її словами, вона дуже сумувала і хоче налагодити їх стосунки. Марину її власні діти навіть додому не пустили, дитяча образа на матір ще сидить у них, і їх можна зрозуміти. Наші з сестрою мама і тато також сказали, що не вважають її більше за дочку. Я дізналась, що її чоловік помер,і його діти швидко вигнали Марину. А вона залишилась одна, стара, хвора та нікому не потрібна.
З якогось боку, мені було шкода свою сестру, це ж не чужа для мене людина, але я розуміла, що теж ображена на неї за її вчинки. Незважаючи на це, я дозволила їй провести ніч у мене вдома, і сказал, що потім нехай сама вирішує, що їй далі робити. З іншої кімнати я чула як сестра плаче, так вона провела майже всю ніч. Я не могла більше тримати себе в руках, тому просила у чоловіка, щоб він дозволив Марині пожити у нас. Зараз вона живе у нас, і я сподіваюсь, що колись у неї все ж таки вийде примиритись за батьками та своїми синами.