Коли бабуся Орини була ще жива, вона кожного тижня прохала онучку ходити з нею до церкви. Мовляв, Господь дівчатам роздає гарну долю, то й Орина могла б попросити про це у церкві.
Звісно ж юна дівчина не сприймала слова бабусі всерйоз. Її більше цікавило по суботах ходити на дискотеку, а в неділю зранку вона не могла прокинутись, та й не хотіла. Вона ж танцювала всю ніч, яка церква зранку? А бабусі казала, що доля у неї і так вдала, ось як із зовнішністю пощастило.
Коли Орина приїжджала до бабусі в село, то всі хлопці не відводили від неї очей. Завжди обертались коло дівчини. Кожен з них мріяв, щоб Орина обрала його. Але дівчині вже припав до душі один хлопець. Його звали Гліб, і бабусі дівчини він не подобався. Вона вважала, що такий сільський бабій не підходить такій міській панянці, як її онука.
Але хто ж у такому віці слухає поради від старших у любовних справах? Орина, засліплена коханням, не помічала нічого окрім свого Гліба. Якось в один з її візитів у село, бабуся розповіла їй, що ось завтра буде свято Богородиці, і ті дівчата які хочуть вийти заміж, йдуть до храму і кажуть деякі слова. Щоб дівчина не забула точний текст, бабуся записала його на листочку, а онука у свою чергу зраділа і пообіцяла бабусі, що обов’язково сходить до храму та помолиться Богородиці. Але коли приїхала обратно у місто, забула про те, що обіцяла бабусі.
Через кілька місяців з села прийшли невтішні новини. Орина дізналась від спільних знайомих, що її коханий одружується. Та ще й на доньці сільського голови. Але біда не приходить сама. У той же день дівчина дізналась, що чекає дитину від Гліба.
Дівчина тоді була на останньому курсі університету. Звісно її батьки були шоковані та обурені через цю новину, але згодом все ж таки прийняли рішення, що дівчина буде народжувати, і упокорились. Згором дівчина навіть вмовила матір звільнитись з роботи, що вона могла працювати. Доньку вона назвала Юля, а її рідний батько навіть ні разу не бачився з дитиною. Та що казати, він навіть не знав, що у нього є дитина. А Орина повністю віддала себе роботі та дитині.
Читайте також Мама з татом дуже хотіли породичатись з родиною Сергія, тому змусили у 18 років дівчину вийти заміж за цього хлопця.
Пройшов час, бабусі вже давно не було в живих. Тому дівчина вже давно не була у селі. І ось проходила якось мимо церкви і побачила купу людей. Здавалось, що якесь свято церковне, і вона подивилась у телефоні яке зараз число. Це було чотирнадцяте жовтня. Свято Покрови. Дівчина пам’ятала, як бабуся казала, що у це свято дівчата які хочуть вийти заміж, приходять до церкви і кажуть якийсь текст. Цей календарик на якому бабуся записувала текст все ще лежав у паспорті Орини, тому вона вирішила все ж таки зайти, помолитись. Вона зробила все згідно з інструкцією, вийшла з церкви і посміялась сама з себе. Вона вже не вірила, що її у тридцять років візьмуть заміж, та ще й з дитиною 10 років. Дівчина викинула всі ці думки з голови та пішла на роботу. Нещодавно її підвищила на роботі до керівника відділу, тому весь свій час Орина проводила на робочому місці. Не було часу, щоб шукати собі чоловіка.
А ось коли директор фірми, у якій працювала дівчина, зробив пропозицію руки та серця Орині, всі дівчата були приголомшені. Вони не розуміли, чому такий чоловік обрав звичайну жінку та ще й з дитиною на руках. Але тридцяти п’яти річному Олегу вже давно подобалась Орина і він довго не наважувався проявити до неї симпатію. Тепер вони щасливо живуть у шлюбі, і навіть її дитина не заважає їх стосункам, а навпаки.