Перейти до вмісту

І почалося: “Кого ти приволік, їй тільки квартира потрібна, дивись яка нахабна”.

З Микитою познайомилися випадково в кафе, зайшли з подругами випити кави. Він же після роботи заскочив за десертом. Підійшов, про щось розговорилися, але це не важливо. Обмінялися номерами.
Я вже і забула про знайомство не писав не дзвонив, а тут смс… Попереписувалися, запросив в кіно. Вечір був прекрасним і з того дня все частіше списувалися зустрічалися. Через місяць Микита познайомився з моєю родиною. Все частіше приїжджав до мене додому. З роботи зустрічав. Природно вечері, прогулянки, розваги все йшло добре.
Микита добре заробляв, хоча і я не відставала. В один вечір заїхав він за мною на роботу і каже: – Поїхали до моєї мами, потрібно допомогти, як раз і познайомитеся.

Приїхали до мами і тут все пішло поїхало. Ольга Андріївна нас зустріла, запросила до столу, почала швидко годувати синочка і охати як він схуд. Як бідного його всі заганяли. Я звичайно опустила очі в надії, що у мого хлопця вистачить мізків заступитися, але ні. Микита промовчав і почав наминати мамину вечерю.
Мені ж запропонували каву, а якраз зима, холод, а тут кава вариться в турці. І тут чергове розчарування: Ольга Андріївна поставила переді мною банку розчинної кави дала кухоль зі словами: “Ми цукор не їмо” – ну добре.
Мама вийшла в коридор і почала кликати до себе синочка, при тому вони стояли буквально в 4 х кроках і звичайно все було чутно. І почалося: “Кого ти приволік, їй тільки квартира потрібна, дивись яка нахабна”.
В мене забракло слів, але я мовчала все таки це мама. Минуло кілька місяців, я намагалася уникати поїздок до Ольги Андріївни. Адже явно мені були не раді.
Минув час і Микита почав говорити про весілля. Начебто вже і дату вибрали і організацію почали. Все добре і чудово. Знову поїздка до мами і знову я погана, погляд у мене холодний не шанобливий. Хоча завжди віталася, питала як справи і чим допомогти, але ні, все не так. І від Микити мені потрібні лише гроші і квартира, хоча жили у мене.

Читайте також  Ось і моя свекруха теж досить дивна жінка, ніяк не можу її зрозуміти. У неї є дочка, яку вона любить і інша дочка їй не потрібна

І тут через деякий час день народження майбутньої свекрухи. Квіти купили, дня три вибирали подарунок. Всі начебто зібралися, після роботи повинні були заїхати привітати її.
Але як на зло начальство мене затримало на підробіток. Подзвонила Микиті, мовляв, ти їдь, я під’їду через 2 години. Від сили минуло 40 хвилин дзвінок і голос в слухавці: “Люба, я потрапив у халепу на дорозі, приїжджай швиденько”. Я миттю зібралася, взяла таксі і до коханого.
Приїхала, автівка… у Микити ніс розбитий. Поки стояли чекали всі чудо служби, приїхала наша мама. І почала, мовляв, він потрапив в це через мене. Він по цій дорозі не їздить, а тут поїхав щоб тебе забрати, мовляв дякую величезне – хороший подарунок. При тому винуватцем був Микита – перевищив швидкість, а тут ожеледь ось і занесло.
Почалися суперечки, особливо “подобалося” коли Микита говорив: “Ось, мама ж казала”. Ольга Андріївна надзвонювала нам по 10 разів в день. Всі вихідні нам розписувала. Якщо відмовлялися виходила погана я. Почала висловлювати Микиті, мовляв. може ти поговориш з нею, на що я чула відповідь: “Мама завжди права”.
В черговий вечір посварилися, він сказав, а ось мама говорила… Не витримали мої нерви я і ляпнула ось і живи з мамою. Наступного дня Микита зібрав речі і поїхав до мами. Намагалися списуватись, телефонувати, але виходило все рідше. Вирішили один одному не заважати.