Існує безліч історій про перше кохання. Не усі вони мають щасливий кінець, адже часто буває так, що ми не в змозі зізнатися у своїх почуттях. Саме це відбулося й зі мною.

Я була у 9 класі, коли вперше закохалася. Тоді мені дуже сподобався Артем, хлопець з паралельного класу. Ми разом проводили час в компанії і поза нею. Та це були лише дружні відносини. Потім він почав зустрічатися з моєю подругою. Звичайно, що мені це не подобалося. Тоді я була досить гарною дівчиною, але мені бракувало впевненості в собі.

Чомусь я не могла наважитися на відверту розмову з Артемом. У мене був страх, що ці почуття не взаємні і мене засміють. Це тривало довгий час. Зрештою я почала спілкуватися з іншим хлопцем, надіючись на те, що Артем проявить свої почуття. Та йому було байдуже.

Читайте також «Тобі ця дівчина не підходить!» — твердила його мати. З’ясувалося, що вони підібрали вже для нього інтелігентну дівчину. Незважаючи на усі спроби Михайла переконати батьків у тому, що Оленка гідний вибір, вони не змінили свою думку.

Історія закінчилася тим що я одружилася з тим другим хлопцем. Потім у нас появився син. Та я не відчувала себе щасливою. Однак материнська любов змусила мене забути про кохання до чоловіка. Але одного дня у моєму житті знову з’явився Артем.

Ми зустрілися на весіллі однокласника. У нас була приємна і довга розмова. Саме тоді Артем зізнався, що у шкільні часи був закоханий в мене і зустрічався з моєю подругою лише заради того, щоб бути ближче до мене. Та коли у мене зявився інший, то він вирішив, що не буде стояти на заваді до мого щастя.

Так зав’язався наш роман. Я розлучилася з чоловіком і вийшла заміж вдруге. Зараз у нас з Артемом щаслива сім’я. Він прийняв мого сина і став для нього батьком. Мораль цієї історія така: не мовчіть про свої почуття, бо витрачений час не повернеш. Зробіть все, аби ваше життя було щасливим.