Перейти до вмісту

«Тобі ця дівчина не підходить!» — твердила його мати. З’ясувалося, що вони підібрали вже для нього інтелігентну дівчину. Незважаючи на усі спроби Михайла переконати батьків у тому, що Оленка гідний вибір, вони не змінили свою думку.

Сім’я у Михайла була зразкова. Його батько — викладач в університеті, мати — лікар, дідусь — музикант, а бабуся — співачка. Також старенькі були професійними спортсменами. Сина і онука вони дуже любили і займалися його вихованням. Тож хлопець з дитинства займався спортом, цікавився комп’ютерами, роботехнікою і живописом. Брав участь в різних конкурсах.

Одним словом відмінна дитина. Та його сім’я завжди була проти дружби з Оленкою. Вони вважали, що у неї погане походження. Батько працював на заводі і любив випивати, мати — двірник і також не відмовлялася від чарки.

Михайло був єдиним другом Оленки. Вони разом провели усе своє дитинство. Хлопець захищав дівчину, допомагав їй у навчанні, вчив читати і писати.

Оленка стала сиротою, коли їй виповнилося 15 років. Її відправили в дитячий будинок, тому спілкування з Мішою припинилося. Хоча він намагався писати листи дівчині, але відповіді так і не дочекався. Батьки раділи, що вона зникла з життя їхнього сина.

На вступних іспитах в медінститут старі знайомі раптом наткнулися один на одного. Обоє були красивими молодими людьми. Після вступу їхнє спілкування відновилося. Оленка розповіла, що вона досі зберігає його листи, а також писала йому у відповідь. Вияснилося, що це його батьки постаралися, щоб діти перестали підтримувати зв’язок.

Читайте також Через два тижні Ніна Миклаївна отримала листа. У ньому були такі слова: «Я більше не повернуся, бо залишаюся з Галею». Бабуся не могла повірити, що це правда. Вона не знала, як дякувати Богу за таке щастя. Вона одразу спакувала його одяг та інші речі і винесла в сарай, щоб навіть дідового духу не було в хаті

З часом між ними зав’язалися стосунки. Михайло з Оленою постійно проводили час разом. Хлопець розповідав рідним про намір одружитися після інституту.

«Тобі ця дівчина не підходить!» — твердила його мати. З’ясувалося, що вони підібрали вже для нього інтелігентну дівчину. Незважаючи на усі спроби Михайла переконати батьків у тому, що Оленка гідний вибір, вони не змінили свою думку.

Та хлопцеві було байдуже. Він перебрався жити до Оленки. Одного дня дівчина дізналася, що чекає дитину. Саме в той час до неї навідалася в гості мати хлопця. Жінка запропонувала Олені гроші за те, що вона зникне з життя їхньої родини.

Це тільки розсмішило дівчину і вона випровадила жінку за двері. Про цю зустріч Оленка нічого не сказала Михайлові. Натомість вона йому розповіла іншу радісну новину, від якої хлопець зрадів. Попереду на молоду пару чекали ще два роки навчання, тому вони не поспішали розписуватися, але знали, що впораються зі всіма труднощами. Михайло продовжував надіятися, що його сім’я прийме дівчину і вони відсвяткують справжнє весілля.

Син розповів матері, що вона скоро стане бабусею. Він знову запропонував батькам змінити своє ставлення до Оленки. Вони вирішили завітати до молодих в гості. Побачивши маленьку квартирку Олени, яка дісталася їй від батьків, мати далі намагалася відмовити Михайла від його вибору. Та щастя хлопця не вимірювалося квадратними метрами. Після появи первістка мати Михайла вирішила провести аналіз на батьківство. Вона намагалася всіх переконати, що дитина не схожа на її сина. Через деякий час вона вручила Михайлові дані експертизи, які свідчили, що він не є біологічним батьком малюка.

Він повірив у це і пішов геть від Оленки. Через пів року він одружився з іншою. Дівчина намагалася переконати його в тому, що це неправда. Однак їй нічого не вдалося. Оленка продала квартиру і переїхала в інше місто.