Перейти до вмісту

Кілька місяців тому ми, нарешті, повністю виплатили кредит, і через кілька днів чоловік приголомшив мене своїм рішенням — він подає документи на розлучення.

Спочатку ми жили на орендованій квартирі, обидва добре заробляли, відкладали на власне житло, і вже через рік наважилися взяти квартиру в кредит. Знайшовся гарний варіант в центрі міста, двокімнатна квартира в новобудові, щоправда, без ремонту. Оформили квартиру на Миколу, і щомісяця він віддавав майже всю зарплату на кредит, а мої гроші йшли на харчування, відпочинок і спільні подорожі.

Так ми жили всі ці роки, не як у казці, але не гірше за інших — робили ремонт, їздили на море щоліта, і я мріяла про те, що після виплати кредиту у нас з’явиться малюк і ми станемо ще щасливішими. Але не так сталося, як гадалося…

 

Читайте також  Я дуже перепрошую, пані, але це ваша робота, яку ви зобов’язані виконувати. І не підвищуйте на мене голос.

 

Кілька місяців тому ми, нарешті, повністю виплатили кредит, і через кілька днів чоловік приголомшив мене своїм рішенням — він подає документи на розлучення. Для мене це було, як сніг на голову, але ще більше ошелешило його зізнання в тому, що у нього вже давно є стосунки на стороні. Я навіть не підозрювала, що вже кілька років у Миколи є коханка, яка, до того ж, при надії.

 

— Я пропоную розійтися мирно, Галю, ми ж дорослі люди, — спокійно заявив чоловік. — Квартиру нашу продамо, я дам тобі частину грошей з неї, щоб вистачило на нормальну кімнату в гуртожитку, а зі своєї долі куплю квартиру. Тобі одній і так не треба великої площі, а у мене скоро буде дитина, сім’я, увійди в моє становище.

 

Але чому я мала входити в чиєсь становище? У становище людини, яка розбила моє серце і мрії про щасливу сім’ю, яка зраджувала і щоночі поверталася до мене у ліжко! І у квартиру я вклала душу, обирала техніку, допомагала в ремонті.

 

Розуміючи, що я не хочу продавати квартиру і лишатися надворі ні з чим, Микола привів у нашу квартиру коханку, якось зранку вона просто приїхала з валізами і почала облаштовуватися, наче господарка. Я не знала, куди подітися, від обурення, злості і розпачу, просто вибігла з дому, купила пляшку вина і навіть сигарети, і сіла в парку, міркуючи, як же далі жити.

 

— Дівчино, у вас все гаразд? Я можу чимось допомогти? — до мене підсів незнайомець кавказької національності, на вигляд трохи старший за мене.

 

Ми розговорилися, і я все розповіла — про квартиру, зраду чоловіка і переїзд його нової пасії. Незнайомець пообіцяв допомогти, якщо я зможу йому довіритися. Запропонував на три дні поїхати до когось із подруг, а йому дозволити пожити цей час у своїй квартирі. Що мені було втрачати? Квартиру чоловік і так збирався продавати, тому я на свій страх і ризик віддала ключі від дому незнайомцю в парку і поїхала в гості до батьків на ці три дні.

 

Коли повернулася, чоловікової коханки і духу не було, а сам Микола ледь не на колінах просив мене викупити за копійки його долю спільної квартири.
За кілька днів я назбирала необхідну суму, щось дали в борг друзі, частину взяла в кредит, але вже через тиждень ми підписали папери і квартира перейшла у мою власність, а Микола зібрав речі і з’їхав. Я не знаю, що робив чи говорив йому той чоловік протягом тих трьох днів, що мене не було, і все не могла повірити, що випадкова зустріч врятувала мене від втрати житла.

 

З незнайомцем, який так мені допоміг мені, я бачилася потім лише раз, у тому ж парку, де ми і зустрілися:

— У нас в країні не можна так ставитися до жінок, як це робив твій чоловік, сказав він. — Ти дуже добра і світла людина, не дозволяй себе ображати. А щастя своє ти ще обов’язково знайдеш.

Я не знаю його, як далі склалося його життя, навіть імені його не знаю, але досі молюся за здоров’я свого рятівника.