Три роки тому познайомилася з хлопцем в кафе. Саме знайомство було дуже смішне, потім ще пару раз зустрілися – і вже через місяць з першої зустрічі ми з Сашком вже жили разом.
Перші півроку ми просто не бачили нічого і нікого навколо, це була безумовна, всепоглинаюча любов. Взаємна. На наших тілах не залишилося жодного невивченого сантиметру, шкіра горіла від поцілунків, і це здавалося найголовнішим у житті.
Таких експериментів у мене не було ні до, ні після – і при цьому жодного разу не виникло відчуття незручності або якоїсь неправильності того, що відбувається.
Перед Новим роком мені довелося виїхати в інше місто по роботі, це був розпач – як можна розлучитися на цілий тиждень? Ще й напередодні свята?
Читайте також: Через халатне відношення лікарів, я втратила єдиного і такого довгоочікуваного сина
Перші три дні ми зідзвонювалися, постійно листувалися. Але вже перед моїм поверненням спілкування майже затихло, і мене це не насторожило.
Недобре я відчула в той момент, коли Сашко мене не зустрів в аеропорту, а замість себе прислав нашого спільного друга. Цей друг себе по дорозі дуже дивно вів, був мовчазним і на мої питання не відповідав.
Вдома мене ніхто не зустрів. Причина виявилася дуже банальною – поки мене не було, Сашко відновив стосунки з колишньою своєю дівкою, від розставання з якою він «лікувався» в стосунках зі мною.