Андрій одружений давно. З Іриною жили добре деякий час. Але коли появилась донька, все в них помінялося. Мала дитина, постійне недосипання, роздратування. Сварки кожен день. Яна зростала надана сама собі. Ірина кожен день пропадала вечорами, як вона говорила, з подругами спілкуються. Після такого спілкування телефонували Андрію, щоб йшов приводив до тями свою дружину і вів додому.
Все почало валитися якось непомітно. Але потім вже не зупинити. Ірина у своєму житті не працювала жодного дня. Андрій спочатку не проти був. Вона, така працьовита, облаштувала квартиру, відразу стало затишно, приємно. Потім народилася Яна. Клопоти з малою дитиною, хвороби. Все це важким тягарем лягало на плечі дружини. Адже Андрій працював. Іноді брав підробітку, щоб вистачало грошей. Спочатку Ірина все те розуміла.
Читайте також Нещодавно вони одружилися, і разом виявили бажання виховувати хлопчика.
Але згодом стала нестерпна. Постійні гулянки, додому в нетверезому стані. Далі гірше, жодного разу не прийшла додому своїми ногами, приходилося Андрію ходити забирати. Ніякі умовляння не допомагали.
Пробував закривати вдома, не допомогло. Вилізла у вікно і втекла. Увечері знову телефонували, щоб прийшов по неї. І так кожен день. Набридло. Чоловік вважав, що він винен в тому, що вона п’є. Мало уваги приділяв, от і мучиться наразі з нею.
Яна дивиться на все те. Іншого життя не бачила. Вона не розуміє, як це тихо у квартирі, без сварок і п’яної мами. В старших класах почала гуляти, курити. Пили вечорами за будинком. Додому йшла не переживала, тато все одно не почує. Адже перегар в їхній квартирі стоїть цілодобово. Школу закінчила на трійки. Вчителі полегшено зітхнули, нарешті спекалися непутящої учениці. Як хоч в школі не народила. Адже спала з хлопцями, не соромилася нікого.
Коли Андрій нарешті звернув увагу на доньку, їй уже нічим допомогти. Другого життя вона не знає. Дивиться на маму, як та гробить своє життя, і донька робить те саме. Вчитися після школи не збирається. І яке навчання. Адже школу закінчила з трійками. Робити сама не хоче. Говорить, що її чоловіки забезпечують. Андрій від почутого лише руками розвів. Жити в такому пеклі неможливо. Довго наважувався, але прийшов той день, коли чоловік зібрав речі, і пішов від них.
Нехай живуть як хочуть. Йому вже не сила все терпіти й носитися з ними обома п’яними. Адже Яна вже не ховаючись, пила нарівні з мамою. Андрій намагався здати обох на лікування, але вони повтікали, що потім тиждень не приходили додому. Чоловік тоді відпочив. Але так продовжуватися не може. Спочатку Андрій попросився пожити в друга, потім знайшов квартиру. Неначе на світ народився. Йому вже не жаль їх, навіть дочку. Так дістали.
Але через місяць, обидві Яна й Ірина ходили навкруги Андрія. Вимагали грошей для них. Адже наразі їх він не забезпечує. Це стало відчутним. Але чоловік непохитний. Йому все одно як вони живуть. Віднині його то не цікавить. Нехай дадуть йому спокій. Та спокою немає. Вони зустрічають його біля роботи й проводять додому, весь час випрошуючи гроші. Одного разу Андрій не стерпів і кинув їм гаманець.
Він розумів, що не відчепляться від нього. Тому, коли на роботі запропонували поїхати в інше місто у відрядження на рік, Андрій тут же погодився. Там він буде жити в службовій квартирі. Чоловік змінив номер телефону, просив, щоб говорили, що він звільнився, і поїхав. Влаштувався добре. Тиша і спокій заспокоїли його. Він відчув, що не цікавиться дочкою, як вона там живе. Можливо так не правильно, але для Андрія то був єдиний випадок, щоб жити спокійно.