Коли стан здоров’я дідуся погіршився, зразу почали приходити до нього і донька, і онука.

Я доглядала за дідом чоловіка цілих 10 років. Жили ми в орендованій квартирі разом з дітьми. Сестра чоловіка, Аліса, в той час проживала у квартирі цього дідуся. Він нікому не був потрібен – ні свекрусі, ні онукам. Моє життя склалося не найкращим чином – університет я так і не закінчила і не побудувала успішну кар’єру.

Кожен мій наступний день не відрізнявся від попереднього: я металася від догляду за дідусем і вихованням діток. Моєму чоловікові постійні напруження вдома не подобалися й він часто йшов в загули. Іншим жінкам він не був потрібен, з дітьми та й без житла, тому завжди повертався до мене.

Читайте також Я люблю його за те, який він, а не за те, що він має. Для мене він найкращий.

Я його пробачала, хоча вже і не любила. А все для того, щоб він давав кошти на дітей та дідуся. Аліса приходила до нас дуже рідко і причина у неї була одна: попросити в діда пенсії або поскаржитися на своє фінансове становище. Хоча я б не сказала, що живе вона з сім’єю погано. Гроші на оренду квартири платити не треба, тому дозволяли собі навіть відпустки за кордоном.

Дідусь мені заповів квартиру ще 5 років тому:

– Ти стала мені ріднішою, ніж всі члени моєї сім’ї разом узяті. Онук – ганчірка, віддасть квартиру матері або сестрі. Нехай краще там живуть твої діти – мої правнуки. Буде тобі своєрідна нагорода за труди. Щоб не кляла мене потім, що через мене твоє життя пройшло повз тебе.

Але цього ніхто з членів сім’ї не знав. Коли стан здоров’я дідуся погіршився, зразу почали приходити до нього і донька, і онука. Вони розуміли до чого все йде, й проявляли “турботу”. Але дідусь був не дурний й розумів, чому вони так вчиняють.

Pозпочався розподіл спадщини. Свекруха з Алісою переконали чоловіка, щоб він написав відмову від квартири, бо так живе Аліса, і тому це її квартира. Чоловік погодився, але ніхто не знав ще про заповіт.

Наступного дня чоловік став збирати речі й розповів мені, що у нього інша жінки, а жив він зі мною, щоб я доглядала за його дідусем. Він пішов, а в мене камінь впав з душі.

– Слухай сюди, квартиру ти не отримаєш ніколи! Вже не знаю, яким місцем ти «доглядала» за дідом, яким обманом змусила його заповідати квартиру тобі, але тобі вона не дістанеться. Ти справжня шахрайка й ми це доведемо через суд. Й сину дай спокій зі своїм виводком, в нього нарешті з’явилася нова гарна дівчина.

– Знаєте, що я зрозуміла? Що я можу дозволити собі послати вас всіх далеко і надовго. Тому: котіться всі до біса звідси!

Мене ні краплі не зачепили їх слова. Я впевнена, що у мене буде нормальне життя, я знайшла роботу, у нас з дітьми є власне житло, і що найголовніше – мене більше нічого не пов’язує з цією сімейкою.