Ірина була дівчиною красивою, видною. Про таких ще кажуть “породиста”. Багато хто з хлопців залицялися до неї, але вона вибрала Артема. Той виділявся з натовпу своїм неформальним виглядом і умінням писати вірші на ходу.
Але весь цей напускний романтизм у Артема зник відразу з початком сімейного життя. Хлопець став грубим і черствим. Ні, фільми дивитися він не перестав, на гітарі грати теж. Але з романтика перетворився на нікчему. На роботу влаштовуватися не збирався, цілими днями грав в танчики і чухав своє пузо.
Жили вони, до речі сказати, зі свекрухою. Маргарита Трохимівна була дуже гарною жінкою, вона прийняла Ірина як рідну. Відразу стала називати донькою і в усьому з нею радилася.
Читайте також: Італіїя дала мені свободу, але забрала єдиного сина
У справи молодих вона намагалася не лізти, але те, що Артем не працює, а Ірина тягне всю сім’ю, їй страшенно не подобалося. На всі нарікання матері Антон кричав на неї. Спочатку просто, а потім не соромлячись, з використанням лайливих слів. Коли Ірина намагалася втрутитися, то діставалося і їй.
Нарешті Ірина це все набридло. Бачачи, що чоловік не змінюється та й не хоче змінюватися апріорі, вона подала на розлучення. Умовляти він її не став, тільки накричав в черговий раз. А от свекруха вмовляла, та так, що плакала. Ангеліні було шалено шкода жінку, але жити так більше вона не могла.
Ірина почала нове життя. Зняла квартиру, заспокоїлася. Відпочивала, так би мовити, від чоловіка.
Десь через кілька місяців ввечері в її двері хтось подзвонив. Відкривши, жінка побачила на порозі заплакану свекруху. Уже колишню свекруху. Провівши її на кухню, Ірина почала розпитувати бідолаху.
Виявляється, після розлучення Артем пустився у всі тяжкі. І в кінці-кінців привів подружку додому. Жити. Маму, яка була проти, він без докорів сумління виставив за поріг. Куди йти вона не знала, тому й прийшла до Ірина . Переночувати.
Ірина була в люті. Вона пішла до колишнього чоловіка, сказала йому все, що думає про нього і забрала речі свекрухи. Потім оголосила свекрусі, що її будинок тепер тут, і насміхатися над нею Ірина нікому не дозволить. Навіть рідному синові.
І слово своє стримала. Свекруха жила у неї і була другою матір’ю. А коли Ірина вдруге вийшла заміж і народила, то Маргарита Трохимівна із задоволенням няньчила дитину, вважаючи його своїм онуком.