Коли Тетяна зателефонувала і просила про допомогу, я не очікував, що вона попросить терміново одружитися на ній.

Тані було вже 35 років і вона ніколи не була у шлюбі. Ні, їй нічого не бракувало, досить гарна дівчина, хазяйновита, жила у власній двокімнатній квартирі і працювала на гарній посаді у фінансовому відділі досить великого підприємства. Проблема була тільки одна — Таня була непримітною і тихенькою. На роботі її оточували лише жінки, переважно сімейні, і всі ставилися якщо не глузливо, то жалісно. Аліна, найпримітніша красуня в їхньому відділі, яка любила привабливо і відверто одягнутися, часто любила вдавано співчували Тетяні. Все радила то намалюватися яскравіше, то одягнути блузка з глибшим вирізом, мовляв, це те, на що чоловіки завжди звертають увагу. Але Таня робила вигляд, що заклопотана роботою, і лиш відповідала, що жінку мають любити не за це. Якось Аліна не втрималася і розсміялася у відповідь «Ну і за що ж тоді тебе цінувати?». Таня вибігла з відділу в сльозах.

Одного вечора, ідучи з роботи, Таня випадково почула, як дівчата на ресепшині говорили про неї і назвали старою дівою. Це звучало так образливо!
Насправді, Тетяна страшенно хотіла заміж. Вона не мріяла про принців на білих мерседесах, зовсім ні, в її 35 років. Уява малювала худенького іронічного спокійного чоловіка в окулярах, а може і повненького — не так і важливо.

Всі способи знайомств Таня вже перепробувала. На сайтах знайомств, які радили знайомі, замість кохання на неї чекати лише прохання скинути фото грудей, і хоч з розміром у Тетяни все було гаразд, така романтика їй зовсім не подобалася. Колись мама знайомила її з синами подружок за колег, але після невдалих спроб махнула рукою на цю затію. У відчаї від самотності, Таня якось спробувала відверто одягнутися, слідуючи порадам Аліни, та піти в крутий клуб. Коли сп’янілий хлопчина спитав, скільки вона візьме за ніч, ледь не згоріла з сорому і одразу ж втікла.

Я був її другом, але на питання, як їй бути, не знав що радити. Казав щось про розкутість і сміливість, але ж розумів і сам, що не вміє вона так.

Якось на роботі у Тані була невеличка вечірка з нагоди Восьмого березня, і Аліна, вже немало випивши, поспівчувала їй, мовляв, навіть квітів ніхто не подарує, і запропонувала взяти букет, який Аліні подарував директор. І які ж ошелешені були всі колеги, коли Таня раптом відповіла, що їй є кому дарувати квіти і на свято, і просто так, та й взагалі через два місяці у неї весілля!

Звісно, це було неправдою, у всьому винен алкоголь і знущання співробітниці, але тепер шляху назад не було і Тані якнайшвидше потрібно було знайти нареченого, щоб не осоромитися перед усіма.
«Таню, навіть коли я розкажу все це своїй дівчині, ти ж знаєш, вона навряд чи зрозуміє» — відповів я, коли почув всю цю зворушливу історію. Я пробував якось допомогти, підшукуючи друзів без пари, але ніхто не погоджувався на таку аферу. А на роботі на Таню все більше тиснули, вимагали показати нареченого в соцмережах або хоча б фото.

Аліна наполягала на своїй допомозі у виборі весільної сукні, і Таня пішла до кінця. Вони справді пішли в салон і обрали гарне весільне плаття, Таня робила вигляд, що неймовірно щаслива, а потім ночами ридала у подушку з відчаю та безвиході. І нарешті вона зважилася — тільки звільнення з роботи могло врятувати її від ганьби.

Вирішила зробити це на обіді. Папір, ручка і горня з кавою — все, що треба. Вийшовши з офісу, Таня вперлася у великий чорний джип, який перекривав дорогу. Бачила вона його не вперше, але тільки зараз наважилася зробити зауваження водію — втрачати і так нічого, останні дні тут працює. Коли водій зневажливо проігнорував Тетянине прохання звільнити дорогу, вона спересердя плеснула свою каву прямо на нього через опущене скло автівки. Той оскаженів, добре, що перехожі вступилися — а то прибив би!
Поки розбиралися з водієм, заява на звільнення десь загубилася, довелося відкласти звільнення на завтра і повернутися до колег у відділ — обирати каблучки.

Читайте такожЯ не можу через це зруйнувати свій шлюб, тому що я теж кохаю Сергія, і готова пробачити йому зраду заради себе і дитини.

Наступного дня по дорозі у те ж кафе Таня натрапила на чоловіка, який був одягнений у костюм та легеньке пальто, а в руках мав букет тюльпанів, які простягнув Тетяні. Як виявилося, це був власник автівки, водія якої вона так сміливо облила кавою за день до того, а він це бачив з вікна свого кабінету. Чоловік представився Анатолієм та запросив Таню пообідати разом, пообіцявши, що за кермо сяде сам.

Вже скоро я був тамадою у них на весіллі, а Аліна — дружкою. І найперший тост, який я проголосив на весіллі, був за те, що випадковості не такі вже й випадкові, і все насправді в наших руках, просто доля любить сміливих.