Ми з дружиною живемо вісімнадцять років. Скільки себе пам’ятаю, ми завжди разом. Разом на роботу, увечері з роботи. Разом готуємо вечерю, чи прибираємо у квартирі. Наша донечка зростала в любові й достатку. Інколи сваримося з дружиною, без цього, мабуть, не можна, але так, щоб дочка не чула нашої сварки. Завжди разом ходимо відпочивати. Мені ніколи не буває нудно поряд з моєю Ніною. Мабуть, то кохання, чи звичка?
Мені заздрять друзі. Запитують, чому моя дружина залишилась такою, якою була відразу після весілля. Завжди весела, як помітили друзі, вогник в очах у неї не зникає. Мені приємно те чути. Я вважаю, що наші дружні відносини дають їй впевненість у собі. В тому, що вона в мене найкрасивіша, моя кохана дружина. Я не перестаю захоплюватися нею. А вона відчуває мою підтримку, і дякує за все, що я роблю для неї.
Одного разу до нас завітала подружка дружини. Товаришували вони в інституті, потім дороги розійшлися. Вчора вона приїхала в рідне місто, провідати батьків. Прийшла побачитися з Ніною. Подружку дружини я пам’ятаю, весела, красива щебетуха. Вона, мабуть, і в сні розмовляла, тому що не стихала ні на мить. Пам’ятаю, як у мене боліла голова, після того, як Оксана йшла від нас. Я тоді сміявся, не позаздрю її чоловіку.
Читайте також Домашній майонез
Наразі переді мною постала жінка невизначеного віку. Вона нервово всміхалася. Це вже не та Оксана, яку я пам’ятаю. Краси не залишилося на обличчі. Вся зігнута, неначе засушене яблуко. По другому не скажеш. Я не витримав, запитав що сталося. Можливо хворіє? Не може бути в здорової людини такий вигляд. І головне, мовчить, не промовила й слова. Тільки від мого погляду сльози потекли з її очей. Я став її заспокоювати. Ми всі разом пройшли на кухню, і Оксана почала свою розповідь.
Коли вона вийшла заміж за Геннадія, думала що їхнє життя буде схоже на наше. Вона догоджала йому в усьому. Можливо цим і зіпсувала свого чоловіка. Після народження близнят Оксана всю себе віддавала дітям. Тим більше, що чоловік навіть не намагався їй допомогти. Сини росли неспокійні. На добу приходилося спати по три, чотири години. Але Геннадій навіть не намагався зрозуміти дружину. Він постійно вимагав уваги до себе. Коли не отримував, що потрібно, сварився.
Почав затримуватися на роботі, з часом інколи не приходив ночувати. На запитання де був, відповіді не отримувала. Через деякий час почав приводити коханок додому. Кілька разів Оксана застала його в ліжку. Коханки різні. Пройшло ще трохи часу, і сварки переросли в бійки. На той час синам вже було по десять років. Вони завжди були присутні, коли Геннадій затівав сваритися. Одного разу стали на захист мами. Чоловік відступив.
Чотири роки він її не чіпав. А нещодавно прийшов додому з двома коханками. Оксана не стерпіла. Зібрала дітей і приїхали до мами жити. Наразі влаштовується, шукає роботу. Через два місяці після того як бачилися в нас, я побачив її на вулиці. Вона помолоділа, погляд упевнений. А коли стала говорити, не спиниш. Розповіла, що з Геннадієм розлучилася. Майно, яке їй присудили, вона продала, вірніше викупив тепер уже колишній чоловік. Оксана шукає квартиру, щоб купити.