– Пані Ніно, можливо ви ще посидите з нами? Вип’ємо чаю, поговоримо. Вже пізно, які можуть бути ще справи?
– Я не можу сьогодні, пробачте мені. Я ще повинна на другу роботу йти, поспішаю…
Пані Ніна вже декілька років поспіль прибирає один офіс: там працює приблизно 50 співробітників. Зарплати тут дуже хороші, але й вимоги ставлять відповідні, до всіх без винятку, починаючи від головного менеджера і закінчуючи простою прибиральницею.
Ось Ніна поприбирає всі кабінети, протре порох, винесе сміття, одразу біжить на іншу роботу, де теж потрібно довести до ладу всі приміщення. Після цього вона повертається додому, готує вечерю, трішки перепочиває, а потім миє посуд за великою сім’єю. Прокидається вона з самого ранку, щоб приготувати всім сніданок та обід.
Ніна вже 26 років одружена, за цей час вона має двох дочок та сина. Чоловік часто випиває, каже, що зараз його почали турбувати ноги. Сидить постійно вдома, нічого не робить.
Сьогодні Ніна знову принесла додому два великих пакети з продуктами, ввечері їй дали зарплату. Біля дверей на неї вже очікує маленька внучка Світланка, а за нею стоїть зла середня дочка Міла.
– Ти чому сьогодні так довго? Посидь з малою, поки я з друзями зустрінуся, хочу трішки відпочити, а то втомилася з вами тут постійно знаходитися.
Після цих слів дівчина одразу вибігла з квартири, голосно грюкнувши дверима. Світланка одразу забирається на руки до бабусі. Хоч вона втомлена від роботи та хоче відпочити, але своїй внучці ніколи не відмовляла. Дитина, яка була народжена Мілою, від «великої любові», тепер потрібна лише бабусі.
Втомлена жінка йде разом зі Світланкою на кухню, де лежить гора немитого посуду, порожні каструлі, брудна плитка — все як і завжди. Ніна сумно зітхає та береться до роботи, адже стільки всього потрібно встигнути. Витягує всі продукти, які купила сьогодні і кладе в порожній холодильник.
Приблизно через годину приходить молодший син. Одразу з порогу починає говорити, що нічого толком сьогодні не встиг поїсти, тому що холодильник був повністю порожній. І знову Ніна у відповідь лише мовчить, вислуховуючи кожен докір.
Приблизно 0 восьмій годині вечора, Ніна час від часу ходить на третю роботу. Там вона прибирає великий швейний цех. Світланка в цей час залишається вдома зі своєю тіткою.
Ніна повертається додому майже вночі. Вдома вона постійно чує суперечки між своїми дітьми, які весь час намагаються докоряти один одного.
– Ніно, у вас вже дорослі діти, вони можуть самотужки про себе турбуватися. Навіщо ти їх так постійно шкодуєш? Син нехай йде в армію, Міла на роботу, а внучка в садок.
– Ви не можете зрозуміти, син точно не погодиться в армію йти, а Міла без професії, розуму у неї взагалі немає. Надіюся, що вона вийде заміж і влаштує своє особисте життя.
Пройшло з цього часу сім років, але нічого не змінилося. Лише син попрацював пів року на автомийці, а потім кинув це заняття. Говорить, що це заважко для нього. Тепер цілими днями тільки те й робить, що сидить біля телевізора.
Середня дочка час від часу підпрацьовує продавцем на базарі, заміж вона так і не вийшла — важкий характер, лінива, готувати не вміє.
Старша дочка прожила зі своїм хлопцем 5 років і знову повернулася додому. Вона дізналася, що ніколи не зможе мати дітей, ось він одразу і кинув її.
Кожного дня Ніна повертається додому надзвичайно втомленою, роки взяли своє, працювати стає все важче. Інколи вона плаче ночами, але ніхто її не пожаліє, всім байдуже. Ніна навіть не може собі уявити, яким буде її життя, коли вона зовсім не зможе працювати…