Критика. Для чого вона взагалі? І як з цим боротись?

Сучасне людство дуже нарцистичне. Люди схиблені на ідеї поліпшення світу та самих себе. Більше, вище, сильніше, дорожче — ось вони, слова, притаманні нашій епосі. У такому контексті критика — важливий інструмент поліпшення, щоправда, іноді досить гострий, здатний завдати болю, поранити, а іноді й знищити.

Сама суть критики — негативне судження, указання недоліків. Ви напевно ж помічали, як щире критичне зауваження, доброзичливо мовлене кимось із близьких іншому, начебто з турботи про нього, має зовсім неочікуваний наслідок. Ці слова ранять іншому душу, він засмучується, замість бажання змінити щось, впадає у відчай

Як наш мозок сприймає критику?
Це значною мірою залежить від того, що ми про себе думаємо самі. Болісна критика — це, загалом, коли зауваження потрапляє в найвразливіше місце, в ту область, де ми в собі не впевнені. Якщо людина сумнівається, наприклад, у своєму вмінні писати тексти, і ви розкритикуєте її — зауваження опиниться у плідному ґрунті та зачепить людину. Але якщо критикувати когось за те, що у нього п’ять пальців на руці, на голові росте волосся і він любить піші прогулянки, то у відповідь буде лише здивування. Більш життєвий варіант: якщо ви впевнені, що доглядаєте за нігтями добре, а хтось розкритикує ваш манікюр — ну, то й що?

Підсумовуючи, виходить проста закономірність. Якщо критика потрапляє у вашу точку невпевненості — ви більш схильні їй повірити. Тому краще бути впевненим у собі у всіх областях. Тоді критика вам не буде грозити. Точніше, ви її просто не будете сприймати.

Які наслідки болісної критики?
Тут можливі два сценарії. Перший — це вивчена безпорадність. Якщо людина не вірить у себе в якомусь контексті та її критикують, вона ще більше укорінюється в тому, що у неї є серйозна проблема. Виходить зачароване коло: невпевненість — віра критиці — невпевненість. У результаті вона звикає думати, що з нею щось не так. Наприклад, чує про те, що вона погано водить автомобіль чи фальшиво співає, в якийсь момент перестає навіть намагатися — і ми отримуємо вивчену безпорадність і впевненість у своїй «нездатності» впоратися та поліпшити результат.

Читайте також:Приховуєш свої почуття? Ось 5 причин для того, щоб говорити відверто про свої почуття.

Другий — мигдалеподібне тіло в мозку включає режим страху і приглушує роботу префронтальної кори, яка відповідає за соціальні взаємодії та логіку. Ми починаємо нервуватися і боятися, залишаємо спроби та закриваємося. Простий приклад — страх публічних виступів через давній невдалий досвід.Ще може бути таке, що страх публічних виступів є через те, що боїтесь мати невдалий досвід, боїтесь помилитись.

Від чого залежить те, як людина відреагує на критику?
Це переважно вроджена характеристика, доповнена вихованням і середовищем, у якому росла людина. По суті, це про реакцію «бий або біжи». Ті, для кого властива реакція «бий», відреагують агресивно і можуть у відповідь атакувати того, хто критикує. Люди з реакцією «біжи» скоріш закриються, промовчать чи спробують виправитися згідно з критикою.

Однак не варто робити з цього зовсім прямий висновок. Все ж тут важливі і психологічна, і фізична складова: хороша самовпевненість, віра у свої сили, усвідомленість щодо спілкування і відкритість до людей. Важливо й те, наскільки ви взагалі в ресурсі: наприклад, буває таке, що зазвичай ви нормально реагуєте на критику, але сьогодні втомилися, вимоталися та не готові до того, що вам зроблять зауваження.

Як навчитися правильно реагувати на критику?
Важливо розуміти: дуже часто, критикуючи, люди говорять не про вас і не про вашу роботу, а про щось цілком своє, що до вас не має жодного стосунку. У людини може бути поганий настрій, і вона зривається на когось чи просто хоче самоствердитися чужим коштом — причин для критики, крім щирого бажання допомогти та дати корисну пораду, може бути дуже багато.

Реакцію на критику можна натренувати. Можна — і треба! — вчитися ставити те, що відбувається, на паузу і запитувати себе: а навіщо мене критикує людина? Чого вона намагається добитися? Чи просив я про це? Уже на етапі запитань собі можна вибудувати межу і не слухати людину, якщо слухати не готовий чи банально немає бажання — це ваше право. Далі слід оцінити, що саме вам сказали: це було про вас, про вашу справу? Вас розкритикували цілком як особистість або зробили зауваження роботі? Непогано було б зрозуміти, наскільки людина експертна у питанні, яке критикує: приклад про яєчню досі актуальний, але є сфери, у яких критика прийнятна виключно у разі, коли людина розуміє, про що говорить.

Критика — акт спілкування. Так, останнє правило сприйняття критики полягає в правильній її інтерпретації. Якщо вас критикують, це означає, що до вас виявляють увагу, ваші дії мають соціальне значення, вони важливі для оточення, ви помітні, ви вмієте розвиватися, адже з вами пов’язують сподівання і надії тощо. Коли хтось критикує вас, то вже точно не ігнорує, а хоче спілкуватися, і шукає способи якимсь чином це спілкування налагодити!