Приховуєш свої почуття? Ось 5 причин для того, щоб говорити відверто про свої почуття.

Часто люди не знають, як правильно висловити свої почуття, і навіть якщо вони відчувають до когось симпатію чи закоханість, то неспроможні у цьому зізнатися. Буває ще гірше – часом люди висловлюють свої щирі почуття неправильно.

Коли ж ви розумієте, що емоції не знаходять виявлення у реальному житті, а живуть лише у вашому серці, будні наповнюються порожнечею та дискомфортом.

Трапляється, людям дуже складно говорити про власні емоції, бо їх із дитинства привчали бути стриманими, ніколи не здаватися, не плакати, бути стійкими олив’яними солдатиками. Мабуть, щось подібне різною мірою переживала кожна людина.

Пропонуємо вам 5 причин для того, щоб говорити відверто про свої почуття:

1. Ви маєте на це право
Те, що ви щось відчуваєте, — уже достатня причина сказати про це.Навіщо тримати це в собі? Або зайдімо з іншого боку: немає жодних причин не говорити про те, що ви відчуваєте. Чи є у вас бажання відкриватися співрозмовнику — інше питання. Ви можете мати різні причини показувати йому тільки те, що хочете, і не демонструвати усієї глибини та розмаїтості своїх почуттів. Але нехай єдиним фактором, що стримує вас, буде тільки ваша власна воля, а не стереотипне уявлення про те, як людина має чи не має поводитися. Ваші почуття реальні, і їм є місце у вашому житті.

2.Ви будете чесні з собою.
Дуже часто люди намагаються приховувати свої почуття: не говорити про них чи підміняти одні з них на інші. Причому не тільки у комунікації з іншими, а навіть для себе самих. Якщо робити так часто, це може стати звичкою і призвести до нещирості та неправди у спілкуванні. Але не тільки. Ігнорування, замовчування власних почуттів може врешті призвести до того, що ви перестанете розуміти причини власних дій і станів, станете менш чутливими до власних реакцій, втратите зв’язок із собою. А також послабите свій емоційний інтелект. Якщо не проживати до кінця власні почуття, неможливо уявити, як почуваються інші люди.

Читайте також:Звички, які руйнують зв;язок зі співрозмовником.

3.Це чесно щодо співрозмовника
Якщо ви ведете відверту розмову і поважаєте й цінуєте свого співрозмовника, він має знати, що ви насправді відчуваєте. З одного боку, це і є, власне, відкритість і відвертість. З іншого, будуючи свою лінію поведінки, співрозмовник керується не тільки власними почуттями, бажаннями і думками, але й тим, що отримує від вас. Комунікація — це не дія, а взаємодія. Якщо ви хочете щирої розмови, будьте щирі самі. Якщо візаві завдає вам дискомфорту чи болю, він має знати про це. Коли щось тішить вас, скажіть, і це підтримає доброзичливий тон розмови та зробить її теплішою. Крім того, як би не закінчилася розмова, ви знатимете, що зробити для неї все можливе.

4.Це поглиблює зв’язок
Обмін почуттями, хай якими б вони не були, допомагає людям краще розуміти одне одного. Усі ми маємо надбудову з власного контролю, масок, що їх вдягаємо у різних ситуаціях, чи просто манери поведінки. Але за цим усім є живі люди з емоціями та почуттями. Саме цей бік людської натури є найбільш вразливим, проте і допомагає скласти найкраще уявлення про особистість. Не ховайтесь за масками і не копіюйте емоційний стан інших. Ви особистість і маєте свої почуття, які ні в якому разі не потрібно ховати. Відкриватися нелегко. Однак це завжди позначає новий рівень стосунків, допомагає людям зрозуміти й себе, й інших. Щирість у почуттях — цінна інвестиція у взаємини та їхню перспективу.

5.Це навчає співрозмовника
Емоційний інтелект — навичка, яку можна розвивати. У когось він уже на високому рівні, у когось ні. Хтось просто забув про те, що почуття існують, хтось боїться показати емоційний бік себе. Крім того, щоб говорити про почуття, потрібен словник — адже не можна назвати щось, для позначення чого не існує слів. Коли ви кажете: «Я відчуваю злість / Мені прикро / Я так тішуся…», ви ніби повідомляєте співрозмовнику: «Відчувати — це нормально, от подивися». Паралельно він також отримує формули для опису і вираження емоцій, якими з часом зможе користуватися. Навчатися говорити про свої емоції корисно і для дорослих, і для дітей.

Не так просто налагодити стосунки з людьми, які самі не знають, ким вони є та чого хочуть від життя.

Незрілі особистості, яким не вдалося подорослішати в емоційному плані, які досі не визначили свої потреби та життєві пріоритети, зазвичай звинувачують у своїх поразках інших людей.

Саме у цьому й полягає проблема.