Лети у світ, голубко біла,
І розкажи про весь наш біль.
Як під крилом земля горіла,
Коли ракета взяла ціль.
Будинки падали додолу,
Їх замінили укриття.
Як серце мамине хололо,
В страху за синове життя.
Як діти плакали від жаху,
Дитинство втративши за мить.
Як хтось на половині шляху,
Не встиг додому і лежить….
Як навкруги зробилась пустка,
Могили братські і хрести…
На голові – жалобна хустка,
А в серці – спалені мости.
Лети, голубко, не барися,
Розвій наш смуток по світах.
З вінком лавровим повернися,
І Дзвоном Миру в небесах.
Автор: Наталія Кішовар (Черній)