Любий, я звісно розумію, що в магазині в тебе зараз тяжкий період, але поясни мені, будь ласка, чому через твої проблеми я маю відмовляти собі в гарному одязі

Моє життя ніколи не складалось легко. Виріс я у великій бідній родині. З дітей був найстаршим, тому всі обов’язки по дому, а потім і по забезпеченню родини були на мені. Чому по забезпеченню, тому що мій батько пішов з життя, коли я був в десятому класі, а мама просто фізично не могла витягнути шестеро дітей сама.

Я все це прекрасно розумів, тому після школи знайшов роботу офіціантом. Було тяжко поєднувати роботу та навчання, але такий темп життя мене загартував. Коли мені стукнуло двадцять п’ять, в мене вже був свій мінімаркет з продовольчими товарами.

На власне життя, в мене особливо часу не було, тому про відносини я навіть й не думав. Бувало, звісно, ввечері накривала хвиля смутку, але це швидко проходило. Мене більше радувало, що моя родина ні в чому не має потреби. Мої менші брати й сестри нагодовані, одягнені та можуть повністю присвятити себе навчанню, а мама не плаче ночами через думки, же взяти гроші.

Читайте також Коли вона вийшла заміж за Геннадія, думала що їхнє життя буде схоже на наше.

Одного дня я відкрив вакансію на продавця в моєму магазині. Відгукнулась дівчина, ми відразу домовились про зустріч. Аліна виявилась дуже приємною людиною. Їй було всього 22 роки, навчалась на заочному. Шукала роботу, бо батькам було тяжко оплачувати навчання та давати на прожиття. Вона виявилась моїм однодумцем, та запала мені в душу відразу, не як співробітник.

Влаштував її на посаду адміністратора. Роботу свою вона виконувала бездоганно. Через місяць я не витримав, та запросив на побачення, забувши про всю ділову етику.

Наші відносини почали розвиватись швидко. Мені хотілось дарувати дівчині дорогі подарунки, шикарні букети, та взагалі, все що вона побажає. Все було добре, до тих пір, поки не ввели карантин, та мій магазин ледь тримався на плаву. Грошей вистачало що б заплатити співробітникам платню, закупити товар, та трохи на життя собі. ясна річ, що дорогі подарунки, ресторани та інше перекрилось. Деякий час Аліна не подавала вигляду, а потім як заявила…чесно, не очікував від неї такого.

-Любий, я звісно розумію, що в магазині в тебе зараз тяжкий період, але поясни мені, будь ласка, чому через твої проблеми я маю відмовляти собі в гарному одязі, та взагалі, просто відмовляти собі? Ти що, мене не кохаєш??

Ця ситуація мені як сніг на голову. Вона мені здавалась такою безкорисною, доброю та відкритою, а тут, вона елементарно не хоче мене зрозуміти та підтримати. Тоді я їй нічого не відповів, а просто пішов у справах. Весь день в голові в мене крутились наші відносини. Я проаналізував мало не кожен день наших відносин… коли мене осінило, не сказати, що я зрадів. Дівчина весь час професійно мною маніпулювала. Вона щось хотіла, а я, немов дурень, думаючи що це власно моя ініціатива, та я такий уважний чоловік, біг і купував, не дивлячись на цінник.

Ввечері я розійшовся з нею, чітко пояснивши чому. Аліна плакала. Чи то знову була маніпуляція… але мені вже не важливо. Ще пів року вона намагалась відновити наші стосунки. То приходила до мене на роботу, то дзвонила. Та я вже чітко розумів, що нічого спільного з меркантильною дівахою мати не хотів. Дуже вчасно це все сталось… Бо в шухляді за моїм робочим столом на неї вже чекала обручка.