Ірина жила на краю села її любили та остерігались одночасно.Вона допомагала хворим, ніколи не відповляла в допомозі. Та її і боялись, люди не розуміли звідки в неї той дар, чи він від добра?
Прохолодного вечора за порадою до Ірини звернулась жінка.
Ірина відступила вглиб невеликої кімнати, запросила присісти гостю біля столу і сказала:
— Знаю, що тебе тривожить.
Марія роззирнулася.
Ірина дістала колоду карт, дала Марії її в руки потримати і лише потім стала, не поспішаючи, розкладати на столі.
Читайте також Знайдене щастя.Історія зниклої дівчинки
Не буде тобі тут щастя, ти несеш гріхи батьків. Особливо дісталося тобі від діда Степана, що приїхав до нас в село з міста багато років тому. Його смepть не спокутувала накладеного на нього прокляття, тому й не щастить тобі в житті.
Ірина дістала зі скриньки, що стоїть на полиці, маленьке дзеркальце.
— Сядь біля вікна на молодому місяці рівно опівночі. Дістань це люстерко і, дивлячись у нього, скажи своє найзаповітніше бажання, потім іди спати, а люстерко поклади під подушку. Що не загадаєш, все здійснитися. Тільки пам’ятай, що втрачати дзеркало не можна.
Вимовивши ці слова, Ірина вклала дзеркальце Марії в руки і проводила до хвіртки. Додому жінка летіла як на крилах.
З тих пір все в житті Марії змінилося. Вона виїхала в місто, поступила вчитися в інститут, вийшла заміж за вiйськового. З дзеркальцем не розлучалася ні на хвилину, навіть на роботу його брала з собою. Але одного разу не знайшла дзеркальця в сумочці. Де його тільки не шукала, все марно. З того часу життя Марії погіршилося: з роботи звільнили, чоловік пішов до іншої, стало турбувати серце.
Вона згадала про Ірину. Ось хто міг допомогти! Але сільські родичі повідомили в листі, що вона згoрiла зaжuво у своєму домі: чи то нeщaсний випадок, чи то хто підпaлив. Марія пішла до церкви. Розповіла свою історію священику. Він сказав, що користуватися послугами чaклyнів — великий грiх. Крім Бога, мовляв, іншого рятунку немає.
Так і живе тепер Марія в молитвах, намагається в міру сил допомогти тим, кому ще гiрше, ніж їй. І згадує час від часу Ірину і її дзеркало.