Чоловік працює на молокозаводі. Його графік доволі не стандартний. Через три з половиною години після півночі Влад вже мав бути на базі, щоб завантажитися.
Я встаю о шостій ранку. Збираю дочку в садок. Раніше ще гріла Владу сніданок. Але у чоловіка змінився не тільки графік роботи, але і режим : підйом о третій годині ночі, вечеря о пів на шосту вечора і спати. Незалежно від того, робочий у нього день або вихідний.
Обов’язків мені додалося: не тільки побутові потреби повністю лягли на мої плечі, а ще мені довелося пристосуватися забирати доньку з дитсадка.
Вечори з Настею теж стали належати мені, причому не можна було ненавмисно розбудити тата, якому вночі вставати на роботу. Іноді чоловік сам забирав дочку після обіду, перед тихою годиною, інакше вони бачилися лише тоді, коли вихідні Влада випадали на суботу або неділю.
До втоми згодом додалось нав’язування моєї мами, ми жили разом на момент тих подій. Зараз вона перебралася до бабусі, а Влад переїхав до своєї матері.
І за все це спасибі мамі і її переконанням, що хороша дружина обов’язково повинна годувати чоловіка сніданками о третій годині ночі. Навіть здивувало, що не з ложечки.
Все почалося з пробудок о пів на третю.
– Іди і зроби чоловікові сніданок! – вимагала мама. – Проведеш, і далі лягай!
А я так не вмію. Прокинулася – і все, більше не засну. І сам Влад – дитина, а батько сімейства, руки-ноги в наявності, як і мікрохвильовка. Але вона мене не слухала.
– Як не будеш годувати ти – він почне перетравлювати сніданок інший!
Хоч і було б цікаво подивитися на ту, іншу. На мадам, яка із задоволенням вставала в таку рань, але я попросила маму не лізти. Хотіла б допомогти – допомагала б з Настею.
Зрозумівши, що я не реагую, моя мати взялася за Влада. І знаєте, він побачив в її словах істину: він же працює! Раніше отримував сніданки. І, за його словами, нічого не змінилося: так, час підйому змінився, але дружина-то колишньою залишилася.
Умовляння і вмовляння не допомогли. Я йому розжувала і розклала по поличках всі свої докази, але чоловік уперся. А що не впертися, якщо за спиною така потужна група підтримки?
Вони почали напaдати на мене удвох. Я терпіла. Сперечалася, сподівалася, що вони вгамовують. Даремно. Вони розгубили залишки совісті і підключили Настю:
– Мама, а чому ти тата не любиш? – запитала у мене дочка по дорозі додому.
Хто сказав? Бабуся. Чому? Мама тата не любить, тому не годує. І бідний голодний тато змушений працювати з пустим животиком і запаморочливою від слабкості головою. Ось так. І якби ж то просто бабуся сказала, так тато ще й підтвердив. І коли встигли?
Читайте також:Таїсія не хоче щоб старенька мати жила в неї. Каже що не потягне фінансово.
Зараз я віддаю собі звіт в тому, що втома зіграла величезну роль: Влада я не бачила цілодобово, постійно з роботи додому, вечорами однією рукою грала в ляльки, іншою – варила їжу. Ніякої допомоги. А тут ці свapки через сніданкu о третій годині ночі.
Я розлютилася. Капітально. Мама була відправлена до своєї мами. А Владу я запропонувала, щоб про нього його мама дбала і гріла їжу в той час, як всі нормальні люди, які працюють сплять. Ця пропозиція надійшла після його слів:
– Навіть твоя мама хотіла, щоб ти про мене дбала! Але ти її вигнала!
Ми з Настею живемо вдвох в моїй трикімнатній квартирі, яка залишилася мені в спадок від тата , вже місяць.
І нам добре: вечорами не треба ходити навшпиньки; під вухом не бурчить вічно незадоволена бабуся; приходячи додому з роботи я не розгрібаю завали на кухні і не збираю брудні шкарпетки.
Влад прийшов один раз. Сказав, що поміняв роботу. Хоче повернутися в сім’ю. Вибачився. Я попросила час подумати.
А я перегоріла. І фізично, і морально. Мої близькі люди сколотили на порожньому місці коаліцію і дружили проти мене.