Мама довго не могла заспокоїтись, що так і не відібрала пенсію у Юри.

Юрій з дитинства має проблеми зі здоров’ям. Скільки себе пам’ятає, йому доводилося важко в житті. Постійні пошуки уваги від мами, а також у що вдягнутися і повноцінно поїсти. Сусіди жаліли малого, тому віддавали речі своїх дітей, які для них були вже малі. Мама Юри не працює. Окрім нього в сім’ї є дві молодші сестри. Їх мама любить, піклується про них. І від цього хлопцю сумно. Чому до нього таке відношення?

У вісімнадцять років хлопець дізнався, що на нього платять пенсію по інвалідності. Можливо не знав би й надалі, але після вісімнадцяти, пенсія буде надходити на його рахунок. Виявляється все життя батьки користувалися його грошима, а для нього не виділяли нічого. Навіть їсти приходилося добувати самому.

Читайте також Вранці сусідка принесла молоко та сметану, й жінка взялася за гаманець. Він був порожній.

На першу пенсію Юра купив собі морозиво, і велику здобну булочку. Це все що зміг придумати в перший день, коли дізнався, що гроші на рахунку. Коли мама дізналася, що син отримує гроші самостійно, завела сварку. Як вони будуть далі жити, коли Юра не поверне їй кошти. Адже дівчаткам потрібно їсти, пити, їх одягати. А він наважився не віддавати пенсію. Живе в сім’ї, то повинен ділитися. Про те, що хлопець не має одягу, маму чомусь не засмучує. На запитання, чому вона його так не любить? Мама здивовано поглянула, запитала: А тобі щось потрібно? Ти так і залишишся інвалідом, а сестрам твоїм потрібно жити.

Образа залишилася після слів мами. Якби вони займалися здоров’ям Юри з ранніх років, то не було б проблем зі здоров’ям, які виникали поступово. Але куди піти жити. Адже тих грошей не вистачить винаймати квартиру. І дома залишатися не мав бажання. Знайшов об’яву, де приймали учеників по ремонту взуття. Зв’язався з ними. Дав згоду, що буде вчитися. Залишилася проблема де жити. Адже мама сказала, що з ними жити не буде, якщо не буде давати грошей.

Коли прийшов перший день на роботу учнем, познайомився з хлопцем, таким же учнем, який приїхав із села. Винаймає кімнату. Добре було б якби хтось із ним поселився. Квартплату платити на двох, і жити веселіше. Юра попросився до Микити, запропонував удвох винаймати. Від тих пір Юра живе окремо. Грошей йому вистачає. Адже хлопець не звик витрачати на всякі потреби, тому відноситься до них бережно. Продумує наперед, що купувати, а від чого відмовитися. Коли одержав свою першу заробітну плату, розплакався. Гроші не великі, але після голодного дитинства, він вважає що має гарні доходи.

Мама довго не могла заспокоїтись, що так і не відібрала пенсію у Юри. Наразі їй доводиться працювати, щоб забезпечувати свою сім’ю всім необхідним. Про Юру згадує, як про невдячного сина, якого виростила, що змусив їх думати як заробити кошти.